Вже є перші спроби комплексно описати те, що ми сьогодні можемо назвати «битвою за Київ». Військова операція в рамках російсько-української війни. Почавшись 24 лютого 2022 року, 31 березня вона завершилася повною, тотальною і ганебною поразкою окупаційної армії рф. І героїчною, та разом з тим блискучою перемогою України в особі ЗСУ, НГУ, тероборони та інших підрозділів. І звичайних киян, які підпирали всю цю потугу в тилу.
Перші детальні розбори подій оперативно можна зробити завдяки тому, що ця війна буквально відбувається в режимі онлайн. Ми можемо швидко зібрати факти. В межах можливого. Що сталося і де. Відсортувати роспропаганду і маніпуляції.
Звісно, багато обставин цієї операції широкому загалу не відомі. Деякі ми взнаємо ще геть не скоро.
путін кинув на Київ величезну масу військ, які за його задумом повинні були потоком змити все на своєму шляху. В Кремлі розраховували взяти столицю України за лічені години. Просто згадайте, що за кілька годин ви можете на автомобілі доїхати від Києва до кордону з рф у Сумській області. Там непогана дорога. Принаймні була. Крім того, через Іванків, повз Чорнобильську Зону відсудження з Білорусі також можна було швидко дійти колоною техніки до міста. Що власне і сталося. Це трохи більше, ніж 100 кілометрів.
Угорщина 1956, Чехословаччина 1968, Афганістан 1979. Те, що сталося там, мало бути реалізоване в Україні. Висадка передового десанту в підходящому аеропорту, захоплення злітної смуги, контрольована посадка транспортних літаків з основними силами, захоплення столиці за лічені години, захоплення головних комунікаційних мереж, телебачення (згадайте ракетні удари по телевізійних вишках — для них це важливі об'єкти), оголошення на всю країну, що українську владу повалено. Гра закінчена.
«Взяти Київ за три дні». Ми всі з цього посміялися. А що якщо я скажу вам, що рф планувала захопити столицю за кілька годин? Скажімо, почати о 4 ранку, а о 9 годині по телебаченні повідомити ошелешеним українцям, що тепер вони живуть в новій реальності. Уряд впав, Київ захоплено, збройні сили або склали зброю, або їх добивають. Президент, урядовці в полоні або можливо вже мертві. Ну і випустити 26 лютого статтю, яку… власне того дня опублікували помилково. Про нову реальність. Про те, що Україна впала. Але хвороблива фантазія авторів того опусу працювала марно. Українці боролися.
Скоріш за все початковий задум був взяти місто за години, а не дні. А «взяти Київ за три дні» було планом Б.
Ключова роль плану А відводилася аеропорту Антонов у Гостомелі. Висадка 1 тисячі десантників 30-ма вертольотами, взяття злітної смуги під контроль, висадка 7 тисяч чоловік основного десанту з бронетехнікою, прорив у місто, захоплення ОП, Кабміну, ВР, телевишки з апаратною та Олівця.
І тут почалися проблеми. 24-25 лютого зав'язався один з перших боїв цієї війни та битви за Київ. В аеропорту Гостомеля. Частина вертольотів з десантом були збиті. Решта зустріли жорсткий опір українських підрозділів. Це були 10-й окремий загін спеціального призначення імені генерал-майора Максима Шаповала та 3-й окремий полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Це була 4 бригада НГУ. Пізніше до них прибула підмога.
Висадка основного десанту в 7 тисяч рашистів з технікою мала відбутися за допомогою літаків ІЛ-76 на смугу, контрольовану передовим загоном. Два літаки були збиті. Висадка була зірвана. Інші літаки повернулися в район Гомеля, Білорусь. На найближчий контрольований аеродром, придатний прийняти такі машини.
Українські сили працювали над тим, щоб зробити злітну смугу непридатною для висадки основних сил десанту рф. Вони знали, що в їх напрямку з Білорусі рухається величезне угруповання сил вторгнення.
Наступного дня, 25 лютого, ворог здійснив масовану атаку на аеропорт, використавши 200 гелікоптерів з 5 тисячами одиниць живої сили. Вже діяв «план Б». Взяти Київ не за 4-5 годин, а за три дні. Аеропорт вдалося захопити, але рашистів заблокували сили оборони.
Тим часом підійшла 35 армія рф. Вдень 25 лютого аеропорт Гостомеля був у руках окупантів, але непридатний для висадки основного десанту.
Тим часом президент Зеленський відхиляє пропозиції від західних політиків евакуюватися з Києва. Вони схоже вірили, що за лічені години або дні Україна впаде. Це підтвердиться пізніше із повідомлень про поведінку зокрема німецьких політиків. Вірили, а дехто цього чекав з явним ентузіазмом.
Отож, 8-тисячний десант з бронетехнікою провалився. Не допомогли сотні гелікоптерів та літаки ІЛ-76. Вони хотіли спалити нашу Конституцію на Хрещатику. Натомість ми спалили їх «План А» про взяття Києва за 4-5 годин на злітно-посадковій смузі аеропорту Антонов у Гостомелі.
План Б. Оточення.
Те, що ми могли вважати планом А, насправді виявилося планом Б. Ці плани намагалися втілити в життя одночасно. Другий з них був схожий на те, що робили при штурмі Грозного під час Другої Чеченської. Тоді місто оточили, заблокували і бомбардували.
Повторити це з Києвом не вийшло. Натомість такий план реалізується в Маріуполі. Місто за популяцією приблизно як Грозний в 1999 році. Тому масштаб схожий. Хоча не виключено, що якби рашистам вдалося оточити Київ, вони робили б те саме.
Тобто, послідовність дій могла бути наступна. 35 загальновійськова армія проривається з РБ до Гостомеля-Ірпеня в перший день. Другий день — оточення міста. Третій — початок обстрілів і руйнувань. Схиляння влади до капітуляції. Або максимальне знищення міста.
Міг бути ще варіант затяжної облоги з боями.
Для того, щоб план Б працював, обов'язково потрібно було забезпечення логістики. Бронетехніка любить паливо. Багато палива. Її треба заправляти для швидкого руху і процес заправки довжелезної колони має бути високоорганізованим та оперативним. Наприклад, танк Т-90 потребує від 240 літрів палива на 100 кілометрів залежно від того, яким покриттям рухається.
Армада, яка йшла на Київ з півночі, за різними підрахунками налічувала: приблизно 70 тисяч чоловік та 7 тисяч одиниць техніки. З них 2 тисячі танків.
План Б працював як слід рівно одну добу. Станом на 25 лютого 35 армія прибула в Гостомель. Вони подолали 115 кілометрів територією України та вкладалися в графік. До Києва рукою подати. До окружної можна дістатися дуже швидко, а там і проспект Перемоги й далі.
І тут почалися проблеми з логістикою. Вони прибули в зону дозаправки техніки. Колони з паливом запізнювалися. Довелося чекати. Паливо везли тими самими вузькими дорогами, якими рухалась і колона бронетехніки. Не без перешкод, варто сказати. Оточення перенесли на наступний день.
Тим часом в Києві стояли довжелезні черги до військкоматів і штабів територіальної оборони. Добре знаю, бо сам стояв. Волонтери, активісти включалися в тилову роботу, готували коктейлі Молотова тощо. Місто озброювалося і готувалося до оборони.
В цей час колона забезпечення 60 км в довжину рухалася на допомогу своїм військам. Це було від 1 до 1,5 тисячі вантажівок. Вона везла серед іншого необхідне паливо. Якби вона прийшла вчасно, цілком можливо, що армія рф і далі вкладалася б у графік та оточила місто на другу добу вторгнення. Їм потрібно було заправити свої кляті танки і рухатися далі. Але…
В лісах Київщини почалися проблеми.
Голову колони атакували і знищували транспортні засоби на вузькій дорозі. Це сповільнило рух. Караван почав розтягуватися. Охорона з 2 тисяч рашистів не справлялася. Це не Сирія, каравани в такій місцевості охороняти складніше.
По ходу руху колони рашистам довелося підтягувати мостове спорядження, щоб подолати водні перешкоди. Адже пошкоджувалися мости, які використовувалися для просування до Києва. Фактично колона так і не досягла своєї цілі — забезпечити 35 армію паливом, харчами тощо для швидкого просування та оточення Києва.
Складно сказати чи командування військ рф до кінця зрозуміло що саме відбувається, але було надіслано менші конвої альтернативними шляхами. Ця затримка ймовірно врятувала столицю від повного оточення, яке могло відбутися силами 35 армії навіть без допомоги сил вторгнення, що рухалися з боку Чернігова і Сумської області. Якби вони змогли прорватися скажімо через Північний і Південний мости.
Враховуючи чисельність сил, кинутих на Київ через РБ, не варто вважати, що доля операції була вирішена коли застопорився рух колони забезпечення. Попереду ще були запеклі бої, в ході яких комфортні для життя міста поряд з Києвом перетворилися на чистилище. Рашисти все ще проривалися на південь, намагалися висадитися у Василькові, змогли перерізати Варшавську і Житомирську траси. Попереду був бій не на життя, а на смерть.
***
Це доволі схематичний погляд на перші дні битви за Київ. Тут може бути багато погрішностей, недостатнє розуміння того, що відбувалося. Але результат відомий. Рашисти не змогли взяти місто ні за кілька годин, ні за кілька днів.
Якщо виходити з того, що Гостомельський десант мав саме напряму прориватися в Київ і блискавично захопити урядовий квартал. Тоді можна з упевненістю стверджувати, що початковий план був саме про кілька годин. А «взяти за три дні» вже було планом Б. Тож очевидно, що плани керівництва країни ґвалтівників та вбивць у цій війні були ще більш амбітними.
Олександр Солонько - PR-фахівець, політичний аналітик
Джерело: site.ua.
