Волинянин Богдан Карпук, який нещодавно вразив своїм талантом журі «Х-фактора» та потрапив до тренувального табору популярного шоу, розповів про те, як потрапив на харківський відбір.
Хлопець розказав Інформаційному агентству ВолиньPost, чому перемога не є його основною метою та для чого «романтик минулого століття» прийшов на телевізійне шоу.
Богдан зізнається, що завжди дещо відрізнявся від своїх ровесників, адже з дитинства його захоплювала поезія та класична музика. Саме тому друзі часто називають його романтиком минулого століття. На конкурсі хлопець сподівається отримати новий досвід і відкрити для глядачів частину свого світу – світу класичної музики.
- Богдане, розкажіть трохи про себе. Як давно займаєтеся музикою?
- Мені 22 роки, родом я з невеличкого села Доманове, що в Ратнівському районі на Волині. Зараз я закінчую навчання в інституті мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка за спеціальністю "Сольний спів".
Музикою я займаюсь майже все своє свідоме життя. З дев’яти років навчався гри на фортепіано у музичній школі, потім вступив до Луцького педагогічного коледжу на вчителя музики, а зараз здобуваю вищу освіту вже як сольний виконавець.
Головне захоплення мого життя – це музика. Вона одночасно моя професія і моє хобі, моя робота і мій відпочинок. Крім того, цікавлюсь поезією, особливо мені імпонує творчість Сергія Єсеніна.
- «Х-фактор» – Ваш перший музичний конкурс чи Ви вже пробували себе у ролі конкурсанта раніше?
- Звісно, я брав участь у багатьох конкурсах і більшість з них мені вдавалися. Серед них – різноманітні: від районних до всеукраїнських та міжнародних. Маючи досвід лауреата різних конкурсів та фестивалів, раніше я все ж не наважувався брати участь у телевізійних шоу такого масштабу. Я академічний виконавець, і такого формату конкурси не зовсім призначенні для виконавців класичної музики. Тож участь у «Х-факторі» була певним експериментом, який, я сподіваюсь, вдався.
- Як все-таки наважилися на участь у телешоу? Чому потрапили саме на харківський відбір?
- Для мене рішення взяти участь у конкурсі було виваженим, бо заявити про себе на всю країну – це не просто і потребує значних зусиль. Спочатку я ставився до цього як до перевірки своїх сил, виклику своїм можливостям. Для мене це був шанс довести всім і самому собі те, що все можливо. І якщо ти маєш велике бажання та ціль - то зовсім не важливо, чи ти з великого міста, чи з маленького села, не важливо, якого ти віку і зросту, і не важливо, які перешкоди стоять на твоєму шляху. Вважаю, що я мав потрапити на цей конкурс, тому що все сприяло цьому.
Наприклад, на кастинг до Харкова я потрапив не плануючи. Просто був запрошений у це місто погостювати, і побачив інформацію про кастинг. Тут і вирішив спробувати свої сили, сконцентрувався на тому, що давно хотів спробувати.
- Довго обирали пісню, яка б змогла показати ваш голос та вразити суддів? Були ще якісь варіанти чи ви без роздумів обрали «Rise Like a Phoenix»?
- Насправді, не так довго. Я подумав: «Що може більш вразити, ніж академічний співак, який виконує пісню скандального переможця Євробачення?»
Вона подобається мені, бо має глибокий сенс. Музика має нести і містити в собі те, що залишить у серцях слухачів тепло, і те, що не забудеться відразу. «Rise like a Phoenix” - це клич ніколи не здаватися, і що б не сталося - вміти встати з колін, відродитися та почати все з початку, не боячись. Показати голос у пісні - це другорядне завдання. Головне - донести слухачам ідею композиції, дати посил, обмінятися енергією! Якщо ти знайшов відгук у серцях і люди повірили тобі, значить ти виконав свою місію за ці чотири хвилини.
- Ви сам пишете вірші. Можливо, на конкурсі можна буде почути і ваші пісні?
- Так, я пишу вірші і практикую писати власну музику. Для мене це дуже інтимно - ділитися результатом певної відвертості чи сповіді своєї душі. Я думаю, що в майбутньому я обов`язково ділитимусь власними творами із поціновувачами та слухачами, але поки що, вважаю, не час.
- Після конкурсу бажаєте продовжити співочу кар’єру?
- Обов`язково! Я все життя займаюся музикою і ніколи не уявляв і не уявляю себе у іншій професії. Навпаки, «Х-фактор» посилив у мені бажання навчатися новому і вдосконалювати те, що знаю. Відкривати нові горизонти і виходити на новий рівень майстерності. Я зрозумів, де необхідно прикласти більші зусилля, на що звернути увагу. В будь якому випадку я не планую спинятися, і сподіваюсь, що той колосальний досвід, який я отримав на цьому конкурсі, піде лише на користь моїй майбутній діяльності.
- Вже знайомилися з конкурсантами? Як оцінюєте свої шанси на перемогу?
Так, на проекті я познайомився з багатьма цікавими особистостями, талановитими музикантами. Конкурс просто переповнений сильними вокалістами, з якими цікаво спілкуватися, ділитися досвідом, переймати навички. Я вірю у свої сили, сподіваюся на підтримку, та, звичайно, хочу перемогти. Але не вважаю, що це моя головна мета. Моя ціль - поділитися частиною душі з тими, хто цього прагне. Познайомити публіку зі світом класичної музики та довести, що все можливо, головне вірити! Адже і найвищі вершини підкорюються, коли маєш за спиною крила.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Одна з найактуальніших проблем у Луцьку – відсутність парковок