Ти солдат? З невимовним подивом запитує щоразу більшість знайомих і незнайомих людей.
Як так?! Був нардепом, працював у комітеті з питань національної оборони і безпеки, маєш найвищий ранг державного службовця («генеральське звання» в цивільній ієрархії), створив безпекову аналітичну структуру, і…всього лиш рядовий солдат:)?
Так. Я всього лиш солдат. І це був мій свідомий вибір …каже моя гординя. Відчути війну ногами солдата, в окопі, на позиції, серед простих людей, які стали солдатами. Тим паче, роками закликаючи на бій з Москвою - є час показати власним прикладом силу своїх слів.
Тому я солдат. І досі вважаю це кращою альтернативою, ніж скажімо адʼютанство в глибокому запіллі. Зрештою, хтось же ж має бути солдатом. Зірочок на всіх не вистачить. І щоб хтось отримував ордени в Києві, почасти «непричетний», ти тут мусиш діставати «люлєй» від алкоголіка з червоним носом чи сцикуна, але з зірочкою на погоні. Хоч у цивільному житті, навіть генералам армії не дозволяв підвищувати на себе голос.
Але зараз я солдат. «Мамай». Бреду в пилюці стежками війни з книжкою і автоматом замість кобзи і сумлінно виконую покладені малі обовʼязки і поставлені дрібні завдання. Але це моє его переконує мене, що солдат - це лише мій суверенний вибір.
Я солдат ще з інших причин. Це вказання мені і мені подібним справжнього місця на шахівниці. Увірвавшись в парламентську політику з вулиці, ми так і залишилися білими воронами, яких пошвидше треба було викинути назад. На вулицю. І бажано покарати ще й за зухвальство. Після закінчення карʼєри парламентаря (короткого двохрічного парламенту 2012-2014) з непоганим здавалося б бекгоаундом: написаними за той короткий час з командою 75 законодавчими ініціативами 10 з яких стали законами я намагався залишатися корисним у здається фаховій для мене сфері - національній безпеці і обороні. Ми заснували недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» щоб продовжувати експерту роботу в цій царині і почали стукати в різні двері - безкоштовно пропонуючи державі свої мізки, час, впертість. Тим паче війна тривала. Зверталися і в Національний інститут стратегічних досліджень, Генштаб, Міноборони, СБУ, ГУР, СЗР, - скрізь крізь перешкоди презирства дивилися як на білу ворону.
У грудні 2014 року за два тижні після складання повноважень нардепа пішов добровольцем у «Карпатську Січ». Повернувся. Продовжували дослідження у побудові так званної швейцарської системи оборони країни, намагалися окреслити контури майбутнього розвалу Росії, кричали про загрозу повної окупації Білорусі Росією. Створили унікальний в українському вимірі проект «Індекс війни» та «Глобальний прогноз». А від нас і далі зневажливо відмахуватися, мовляв «вискочки» ви ніхто і звуть вас ніяк. Більшу частину часу був безробітним. «УССД» то ж для душі:), жодних прибутків з цього ми не мали. Ба більше, деякі «попутники» по революції Гідності вважали, що моє «дім тюрма» і запекли в застінки Лукʼянівського СІЗО. Тим ми не були потрібні. і Цим теж.
Тому я солдат - це певна угода між моїм бажанням і бажанням не моїм, констатація реальних обставин. Але це ще й хороший життєвий урок. Одного разу потрапивши на вершину залляту сонцем на зовсім короткий час треба памʼятати, якщо не скурвишся і не відмовишся від мети, тебе чекає похмурий низ і ти маєш знати чи готовий долати нову вершину. Без регалій, орденських колодок. З нуля.
Тому я солдат. Свідомо йду цим шляхом. За рік зальотів не мав, але й відзначень жодних. Накази виконую. Ініціативу зробити армію більш українською не припиняю, але йду тепер знизу до верху, а не зверху. Бо верхам ніколи і ні до цього. 14 місяць крокую дорогами війни. В хорошій штурмовій бригаді. Зброю освоїв добре. Побратими «терплять». Тому стоїчно крокую далі. Втішився як дитина, коли дослужився до посади головного сержанта взводу і отримав звання «молодшого сержанта». Якби були наполеонівські часи ще мав би шанс закінчити маршалом. У нас такі соціальні ліфти як у наполеонівській Франції не працюють. Тому тішу себе місцем у задньому ряду «старої гвардії».
Наступна вершина зрозуміла БутиЛюдиною. Я її завжди ношу у собі. І на собі. Сподіваюсь я відповів на питання зацікавленої публіки, чому я солдат і досі:)
Юрій Сиротюк, боєць 5-го окремого штурмового полку, заступник голови ВО "Свобода"
