Волинський свободівець Андрій Сіховський – член Ковельської районної організації ВО «Свобода», - нині боронить Україну у лавах ЗСУ. Уже після повномасштабного вторгнення військові дороги захисника пролягли крізь численні гарячі точки – воював за Сіверодонецьк, Водяне…
- Андрію, розкажіть про себе для наших читачів. Ви з самого Ковеля?
- Насправді я родом з Львівщини, з села Корчівка. Але зараз живу у Ковельському районі на Волині. До війни створював красу – займався ландшафтним дизайном. Було дуже багато планів, всі вони зрештою залишилися, але все - після ПЕРЕМОГИ.
- Чи Ви чекали такої війни? Чи давно з націоналістами?
- Про те, що росія нападе, я завжди знав, бо в історії моєї родини моск@ль залишив чорний слід. Дід Іван був в УПА, його вбили , бабцю заслали в Сибір, а батько в 12 років фактично пішов у найми…
Націоналістом я, напевно, народився, а зі «Свободою» завдяки побратимові Валерію Чернякову і кумові Ігорю Наманчуку.
- Як опинилися в лавах захисників? Мали досі військових досвід?
- На початку повномаштабного вторгнення був причетний до створення ДФТГ. 9 березня минулого року близько дев’ятої вечора зателефонували з військкомату, а 10 березня я вже був на полігоні. Раніше служив в совєтскій армії, а також в миротворчих військах ООН в колишній Югославії.
Перший рік війни ніс службу в Луганській та Донецькій областях, воював за Сіверодонецьк, Водяне. Потім наш підрозділ перекинули на Миколаївщину, далі на Чернігівщину, Сумщину…
- Війна це…. Як би Ви продовжили речення?
- Війна - це горе, біль, а також можливість вибороти краще життя для наступних поколінь.
- Що для Вас найважче зараз, в час війни, а що дає силу?
- Найважче, що не з родиною. Але й саме завдяки родині знаходиш сили. Допомагає витримка і віра в перемогу.
- Як Ви відсвяткували свої уродини кілька днів тому?
- Уродини провів в наряді на службі, вітань було багато, а подарунок чекає вдома...