Понад 2,2 тисячі постанов за рік винесли волинські суди відносно нетверезих водіїв.
Про це пише Громадське.Волинь.
Когось покарали за всією суворістю українських законів, до когось просто не дійшли руки – збіг строк притягнення до відповідальності, когось лише насварили, і вже традиційно не минулося без випадків, коли за порушника поручився трудовий колектив, громадська організація і навіть… монахи.
Про ці та інші способи «відкосити» від відповідальності, оригінальну судову практику і просто статистичні тенденції судочинства за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – у спецтемі Центру журналістських розслідувань «Сила правди».
ПОСТАНОВИ ЗА СТАТТЕЮ 130. МЕНША КІЛЬКІСТЬ – ВИЩА ЯКІСТЬ
17 загальних місцевих судів – це майже 3000 судових документів у реєстрі у справах про нетверезе водіння. На вивчення й аналіз такої кількості рішень «Сила правди» витратила цілий місяць.
Серед основних тенденцій – у 2018 до загальних місцевих судів дійшло значно менше справ, ніж у 2017. На 651 постанову. Чи то водії стали свідомими, чи поліція не так завзято виявляє порушників. Щоправда відсоток громадян покараних штрафом, позбавленням водійських прав, або ж одночасно і гривнею і тимчасовою забороною сідати за кермо зріс в середньому на 6%. Навіть такі незначні успіхи не можуть не тішити, адже лише невідворотність покарання здатна вилікувати певні суспільні вади.
Про те, як волинські суди карали нетверезих водіїв у 2017-ому «Сила правди» писала в публікації під назвою «Волинські суди минулого року «виправдали» майже половину нетверезих водіїв»
Загалом волинські загальні місцеві суди минулоріч винесли 2259 постанов про п’яне водіння. 1523-ом порушникам присудили покарання у вигляді штрафу з позбавленням водійських прав, або ж без такого. Останнє, до слова, траплялося надто часто.
Найлояльнішими до нетверезих водіїв уже традиційно були судді Нововолинського міського суду (лише 20% порушників притягнули до відповідальності), Любешівського районного суду (32%) і Горохівського районного суду (майже 41%). Торік вони також не покарали навіть половини осіб, на яких складались відповідні адмінпротоколи.
А от Ковельський міськрайонний суд притягнув до відповідальності найбільше любителів їздити «під градусом» – понад 85% (від загальної кількості розглянутих постанов), за ним відповідно йдуть Ківерцівський (понад 76%), Іваничівський (понад 75%) і Рожищенський (75%) районні суди. Замикає топ-5 Луцький міськрайонний суд, де понад 74% усіх постанов завершились адмінстягненням і тимчасовим позбавленням водійських прав.
Результати розгляду справ про водіння у стані сп’яніння у 2018 році волинськими судами
Infogram
Значно менше справ стали повертатися у відділки поліції для доопрацювання. Якщо найбільший суд області, Луцький міськрайонний, у 2017 році 75 разів повертав матеріали поліції на доопрацювання, то через рік кількість таких випадків зменшилась більш, ніж удвічі – всього 32 постанови.
Теж саме стосується перенаправлення справ за підсудністю в інші суди. Цього разу їх було вкрай мало. Однак практики затягувати розгляд справ так і не позбулися.
СУДИ-РАВЛИКИ: ХТО НАЙЧАСТІШЕ «НЕ ВСТИГАВ» ПОКАРАТИ ПОРУШНИКІВ
Найбільш неповоротким був Нововолинський міський суд. Понад 50% усіх справ про кермування в нетверезому виді тут закрили через те, що минули строки притягнення порушників до відповідальності. І це при тому, що цей суд загалом розглянув лише 113 постанов за 130-ою статтею.
У суді працює четверо суддів і в середньому кожен з них розглянув за рік приблизно 28 таких справ. До прикладу, в Рожищенському районному суді один єдиний служитель Феміди Іван Сіліч самотужки осилив 80 справ за рік за статтею 130. І лише у 7 випадках строки відповідальності правопорушників минули.
На другій позиції після Нововолинського за кількістю «скислих» справ – Маневицький районний суд. Тут через строки закрили 31 справу. Цікаво, що у більшості випадків матеріали надходили до суду вчасно, а їх розгляд чомусь проводився аж через три місяці після авторозподілу.
Третя позиція в антирейтингу за цим показником у Шацького райсуду – понад 27% усіх справ «не встигли» розглянути.
Ловили гав і в Любешівському районному суді. З 74 справ не вклалися в терміни 20. Зокрема так сталося у випадку з директором Любешівського навчально-виховного комплексу Віктором Дубко.
Водій «під шафе» наїхав на дорожні стовпці зі світловідбиваючими елементами і влаштував поліцейським погоню. Освітянина наздоганяли із сиренами, проблисковими маячками і вимогами про зупинку в гучномовець. Та ця погоня виявилась даремною. Згадані події відбувалися у січні, а суд взявся до розгляду постанови лише у квітні. Все просто – терміни минули, а отже справа підлягає закриттю.
Замикає п’ятірку судів-равликів Ратнівський районний суд – понад 16% від усіх постанов «прострочені».
Деяким судам статистику «скислих» справ формують практично окремі судді. У Луцькому міськрайонному суді з 59 постанов, де збігли терміни покарання, майже половина – 25 – винесена суддею Андрієм Сівчуком.
Тут слід зауважити разючу стабільність в роботі вершителя правосуддя. Адже у 2017-му Андрій Сівчук також був автором половини всіх постанов Луцького міськрайонного суду, де справу закрили через строки. У Маневицькому районному суді таку статистику зробила суддя Ірина Токарська: з 31-ї справи, де збігли строки притягнення порушника до відповідальності, – 22 постанови з її підписом.
Рейтинги волинських суддів за результатами розгляду справ про адміністративне правопорушення за статтею 130 – у наступних публікаціях «Сили правди».
СПЛАТИТИ ШТРАФ ЧИ РОЗДІЛИТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ З БЛИЖНІМИ
Волинські суди ніяк не можуть відмовитись від практики відпускати порушників на поруки. 97 постанов протягом 2018-го. У 2017-му таких постанов було 92.
Якщо рахувати у відсотках, то від загальної кількості постанов волинські суди «наростили» кількість справ переданих на розгляд трудовим колективам з 3,16% (2017-й рік) до 4,29% (2018-й рік).
Фермери, лісівники, директори шкіл, водії шкільних автобусів, карет швидкої, члени громадських організацій і навіть монахи… Сідали п’яними за кермо і думали, що їм нічого за це не буде. Частково вони мали рацію. Адже замість понести заслужене покарання за законом, вони вплутали в справу своїх колег, побратимів, друзів. Через що інколи об’єктом громадського осуду ставав не сам порушник, а його поручителі.
Окрім того волинські суди вдалися до практики передавати матеріали справ на розгляд трудовим колективам не тільки у разі такого клопотання від установ, організацій чи підприємств, а й тоді, коли про це просить сам порушник. Навіть якщо він ніде не працює, заходи громадського впливу до нього можуть застосувати колишні співробітники, – вважає суддя Ківерцівського районного суду Олександр Костюкевич. Принаймні таку постанову він виніс розглядаючи справу колишнього військовослужбовця.
До речі, у всіх постановах йдеться про те, що трудовий колектив в 10-денний термін має повідомити відповідний суд про застосоване до порушника покарання. Не всі поручителі сумлінно виконали покладений на них законом обов’язок, – повідомляють суди.
Покарання, застосовані трудовими колективами, заслуговують на окрему увагу. Товариський і громадський осуд, суворе попередження, вибачення перед колективом, візити в сім’ю для з’ясування причин такої поведінки, повторне штудіювання правил дорожнього руху… Чим вам не покарання? Кожен би злякався.
ЧУТЛИВІСТЬ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ВОЛИНСЬКОЇ ФЕМІДИ
Понад 7% справ минулого року закрили з мотивів відсутності правопорушення. Це 162 постанови. Неправильно оформлений протокол, відсутність свідків, прострочені алкотестери, освідування в медустанові без пропозиції патрульного пройти його на місці події… Саме через такі тонкощі думка служителів Феміди інколи не збігалася з протоколом поліції.
Найбільше справ закрив не побачивши правопорушення Любешівський районний суд (понад 31% від усіх постанов), друга позиція у Володимир-Волинського міського суду (майже 14%), «бронза» – у Турійського (близько 11%), далі йдуть Старовижівський (10,2%) і Любомльський районні суди (7,7%).
Інколи волинські суди вражають своєю простодушністю і «добротою». Так Камінь-Каширський районний суд закрив низку справ через те, що алкоголь правопорушник вживав не безпосередньо перед тим як сісти за кермо, а за день до трапунку. А Любомльський суд – через те, що збігли строки калібрування алкотестера, який показував ступінь сп’яніння «клієнта».
А от суддя Турійського районного суду Галина Хвіц двічі закривала справи взагалі без мотивації. Принаймні, такий висновок можна зробити проаналізувавши постанови за її підписом у судовому реєстрі. Закрито, бо відсутній склад правопорушення. І цим все сказано.
Однак, навіть постанова суду не гарантує покарання. Про результати роботи Волинського апеляційного суду з розгляду постанов про нетверезе водіння, а також про випробувані порушниками способи ухилитись від відповідальності, читайте в наступних матеріалах «Сили правди».
Оксана ПЕТРУК, Марія СМИК
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Заступник начальника Держпродспоживслужби нетверезим їздив Луцьком
