Ректор Острозької академії Ігор Пасічник вважає, що студенти академії не повинні мати право доступу до публічної інформації вишу.
Таку думку він висловив під час зустрічі зі студентами після того, як студентка академії та журналістка острозького видання Ostroh. Info поцікавилась у ректора інформацією про вартість встановлених на кампусі скульптур.
Про це повідомляє Четверта влада.
Студентка Світлана (ім'я змінено з міркувань безпеки) подала інформаційний запит 11 жовтня.
За її словами, 21 жовтня її викликав до себе декан, а 22 жовтня ректор зібрав студентів, аби розкритикувати вчинок журналістки.
На цій зустрічі студенти могли поставити лише наперед узгоджені з деканатом запитання.
На питання, чому ректора так обурив запит, він відповів, що вважає, що студентам Острозької академії не слід надсилати інформаційні запити до свого університету, бо це суперечить неписаним правилам етики.
"Якби це сталося в іншому виші, той, хто подав цей запит, вже б ластівочкою вилетів звідти, гарантую, – сказав Пасічник і порадив "переводитися до іншого вишу усім, кому щось не подобається в Острозькій академії".
Також він додав, що якби студентка була його дитиною, то він би її "відлупцював".
Такі дії ректора є порушенням законодавства України.
"За Законом України "Про доступ до публічної інформації", ніхто не повинен пояснювати, чому подає запит. Публічна інформація – не чиясь власність: будь-хто має право вільно її отримати", – каже у коментарі "Четвертій владі" медіаюристка Віта Володовська.
Ректор заявив студентам на зустрічі, що він нічого не боїться:
"Запам’ятайте раз і назавжди: я не боюся нічого. Подивіться на мою сторіночку, скільки мені років. У мене нещодавно був день народження. У такому віці вже люди нічого не бояться".
Також Пасічник намагався переконати їх, що вони не знайдуть інформаційних запитів від студентів УКУ (Український католицький університет) або КНУ (Київський національний університет).
"Але тепер знаєте, що ви знайдете в УКУ? Я їздив туди за досвідом. А ви знайдете таке: студент, який пише статтю про УКУ, викладач, який пише статтю про УКУ, віддає її на рецензування деканові або завідувачу кафедри і лише після того має право публікувати статтю.
Якщо це не так, то він вилетить із УКУ, як ластівочка, бо УКУ створило журналістику, бо дбає про свій авторитет, про свій імідж", – заявив він.
Проте колишній викладач УКУ Отар Довженко каже, що слова Пасічника, не мають жодного зв’язку з дійсністю.
"Я працював у Школі журналістики Українського католицького університету з 2011 до 2018 року, й за цей час мої студенти та колеги написали сотні матеріалів, які прямо чи опосередковано стосувалися вишу.
Подій, людей, ініціатив, внутрішніх процесів і так далі.
Ніхто ніколи не просив і не віддавав матеріалів на жодне "рецензування".
Це було б порушенням стандартів журналістики, якого ми б не дозволили.
Кілька років тому був випадок, коли розслідування наших студентів стосувалося двоюрідного брата тоді ще отця-ректора Бориса, – місцевого політика Теодора Ґудзяка. Ніхто не забороняв студентам це робити й не намагався на них вплинути: це їхня робота і їхнє право", – каже Довженко.
Видання "Четверта влада" також оприлюднила розшифровку аудіозапису зустрічі ректора зі студентами.
Ігор Пасічник у коментарі Українській правді стверджує, що не порушив жодних законів та відповів на запит.
"Я відповів на запит студентки, але у нас є неписане правило: спочатку будь-які запитання лише мені. Якщо ви можете запитати особисто – запитайте, а не відволікайте людину запитами. Чому ви не пишете запити тим, хто вирубає ліси, а тренуєтесь на ректорі власної академії?
Я зібрав студентів, щоб нагадати про це", – каже Пасічник.
Також він додав, що поки студенти не можуть вважати себе журналістами.
"Вони стануть журналістами, коли отримують диплом", – заявив він.
Пасічник також зауважив, що інформація, яка цікавила студентку, доступна на Prozzoro.
Проте за законом про доступ до публічної інформацію, навіть якщо вона є у відкритому доступі, структура все одно має надавати всю необхідну інформацію по запитах.
Отож, такі скульптури вартують 800 тисяч гривень. Очевидно, що цю суму, витрачену на скульптури, ректор намагався приховати.
