– Зараз зовсім інший етап війни, ніж будь-коли. Все через велику кількість дронів різних типів, які надзвичайно впливають на поле бою. Вони абсолютно його змінили в порівнянні з початком великої війни. Це особливо помітно, коли тримаєш оборону на передньому краї.
Історією відважного Воїна Олександра поділилося з ВолиньUA відділення комунікацій 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Олександр добре пам’ятає, як залишив рідний Ковель на початку повномасштабного вторгнення.
– Спочатку був у підрозділі охорони, який займався прикриттям важливих об’єктів на Волині. А вже за кілька місяців доєднався до 14-ї Князівської бригади, яка тоді воювала на Донеччині.
Воїн пригадує, як давався взнаки брак бойового досвіду та як звикав до постійних артилерійських обстрілів. Долати фронтові труднощі допомагали досвідчені побратими.
– Я потрапив у дуже вмотивований і згуртований колектив: досвідченіші бійці все пояснили, показали, підтримали. Тому доволі швидко адаптувався. А згодом уже сам зустрічав нових побратимів і навчав їх.
Не все пережите воїн воліє згадувати. Але цю історію пригадує з посмішкою.
– Кілька окупантів йшли окопуватися на позиції й чомусь були впевнені, що нас там немає. Залишили зброю, а в руках мали лише лопати. Так з тими лопатами ми їх і взяли в полон.
За роки війни Олександр навчився цінувати не лише справжню дружбу, а й те, що раніше здавалося звичними.
– У цивільному житті ти не помічаєш того, що тут має особливу цінність: тихий сон на зручному ліжку, гарячий душ… А головне, люди, які підтримують попри все! Рідні, яких так рідко бачиш…
У мирному житті Олександр захоплювався риболовлею.
Тепер каже, що його нове хобі – знищувати з гранатомета ворожу техніку.
– Які часи, такі й хобі, – посміхається воїн.
Читайте також: Бюджет Луцька за перший квартал виконано на 115%
