Рік тому, я написала: «Сподіваюся, що коли підбиватиму підсумки 2023 року, то першим рядком напишу – “МИ ПЕРЕМОГЛИ” і додому, в обійми рідних, повернулися ті, хто втримав над нами небо і виборов цю перемогу ціною крові та поту». На жаль, цього не сталося і за рік, що минає, Володимирська громада попрощалася більш ніж з трьома десятками захисників.
Чи ми змінилися за рік, що минає? Так. І мене ці зміни не тішать, бачу, що війна для багатьох перетворилася на щось віддалене, що їх не стосується. І чимало моїх друзів-волонтерів це підтвердять.
А що місто? Як воно жило у 2023 році? Які події тут відбулися варті сторінок історії? Давайте, пригадаємо їх.
Підсумки року підводить ярослава Колоскова у газеті Слово правди.
Ремонти року. Чимало робіт пов’язаних з масштабними ремонтами було цьогоріч виконано у Володимирі. Триває реконструкція приймального відділення в лікарні. Утеплено фасади трьох дитсадків, а біля ліцею № 5 будується новий спортмайданчик, дочекався заміни і дах колишнього районного будинку культури, ремонтується плавальний басейн.
Та, напевне, найбільш дискусійним став «поточний ремонт з усуненням аварійної огорожі стадіону». Стара, добротна кам’яна огорожа міського стадіону відійшла туди, куди й цей рік – у минуле. Влада міста вирішила знести її та встановити сучасну металеву, що й було зроблено, витративши на це майже два мільйони гривень.
Уже не перший рік я пишу про ще один довготривалий ремонт, який ніяк не дійде до фінішної прямої. Мова йде про історичний музей. Його зовнішній вигляд з року в рік стає все гіршим. Цьогоріч вкотре виділено гроші на реставрацію будівлі, є підрядник, але роботи рухаються дуже повільно.
Проєкт року. Реабілітаційний центр для військових. Безперечно, це те, що потрібне уже, а не на завтра. Нарешті восени на території колишньої інфекційної лікарні знесли старі приміщення та розпочалися перші роботи з облаштування території. Основний корпус колишньої «червоної» лікарні реконструюють, на першому поверсі будуть різноманітні профільні кабінети, прийматимуть лікарі, а на другому – кімнати перебування пацієнтів Запроєктовані лікувальні ванни, басейн, зал лікувальної фізкультури з тренажерами. Є у проєкті і зона відпочинку із кінотеатром, ігровою частиною, зоною читання. Загальна вартість облаштування реабілітаційного центру перевищить сто мільйонів гривень.
Дороги року. Асфальтування доріг в Дігтеві та Новосілках.
Автобаном я тепер називаю новеньку асфальтовану дорогу у своє рідне село Дігтів. І хоч там укладено лише верхній шар асфальту, але це все ж таки дорога. Цьогоріч з місцевого бюджету виділялися кошти на капітальний ремонт 16 вулиць. Та й мешканці вулиці Зимнівської дочекалися тротуарів.
Партнери року. Зміцнення закордонних зав’язків – це те над чим у громаді попрацювали на відмінно. Цьогоріч у Володимира з’явилося ще два міста-партнери. Ми заприятелювали з польським Мальброком та стали єдиним українським місто-партнером для далекого британського Нерсборо. Двічі приємно, що саме журналістка нашої газети Віталіна Макарик разом з представниками ГО «Об’єднання Активіст» зустрічала на кордоні мешканця Нерсборо Роберта Френдта, який тоді вперше приїхав в Україну з гуманітарною допомогою. І хоч тоді мова про партнерство ще не йшла, але міцна британська рука допомоги вже у листопаді надала місту два пожежні автомобілі.
Знахідки року. Чимало таємниць зберігає княжий Володимир у землі. На жаль, планові археологічні дослідження в місті вже кілька років не проводяться. Та цієї весни провели рятівні археологічні розкопки в урочищі «Апостольщина» на місці майбутнього будівництва укриття школи-гімназії. Знахідок було чимало. Одна з ключових – ніж вікінга Х століття. Його робоча частина фактично втрачена через корозію, втім руків’я з орнаментом чудово зберіглося. Згодом ніж вдалася реставрувати.
Іншою вагомою знахідкою стало стилізоване зображення сучасного герба Володимира, яке віднайшли під час розкопок на трасі майбутніх комунікацій у споруді, яка датується ХVІ – ХVІІ століттями. Стилізований малюнок святого Юрія Змієборця зображений на декоративній частині кахляної печі. Зображення є прямим попередником сучасного герба міста. До речі, герб Володимира – найдавніший міський герб в Україні.
Письменниця року. Віталіна Макарик і її «Кеди в небі». Не лише статті та оповідання пише журналістка «Слова правди», але й повісті. Цьогоріч у престижному Видавництві Старого Лева вийшла друком повість Віталіни «Кеди в небі». У цій підлітковій оповіді йдеться про сльози, дружбу і зраду, пошуки сенсу й біль від втрати найдорожчої людини. Але надія завжди сильніша за розпач, бо підтримка того, від кого не чекаєш, виявляється цілющою, а несподіване знайомство може перерости у справжнє кохання.
Та на цьому цьогорічний творчий доробок Віталіни не завершився – ще одне її оповідання вийшло у збірці «В очікуванні Різдва».
Скандали року. От уміє наше місто гучно увірватися в інформаційний простір країни. Цьогоріч аж двічі. Одна із корупційних драм розгорталася на міському стадіоні, де НАБУ і САП викрили депутата Волинської облради та директора спортивного ліцею Валентина Кошельника на отриманні неправомірної вигоди у сумі 35 тисяч доларів. За ці кошти він, нібито обіцяв посприяти у придбанні земельної ділянки для створення на ній підприємства з утилізації відходів. Пізніше депутату повідомили про підозру у зловживанні впливом, призначили заставу у 900 тисяч гривень і, сплативши її, він вийшов на волю.
Найбільш прикро, що на хабарі затримали того, хто мав би сам затримувати хабарників – заступника начальника поліції Володимирського району. Він зумів налагодити схему переправлення ухилянтів закордон, а свої послуги оцінив у $8000. На отриманні чергового траншу хабаря його і затримали.
Керівництво поліції швидко провело ротацію кадрів – з посади звільнили шляхом переведення на іншу роботу начальника райвідділу поліції Василя Майданюка. Нині поліцію району з приставкою «тимчасовий» очолює поліцейський з Рівненщини Олександр Луцик.
Втікач року – депутат Сергій Коба. Не встигла Володимирська громада оговтатися від одного скандалу, як трапився новий. Очільник КП «Володимиртепло» Сергій Коба подав заяву на звільнення з посади, та ще й зробив це дистанційно – з-за кордону. А історія така: Коба разом із першим заступником міського голови Ярославом Матвійчуком, керівником КП «Полігон» та начальником управління інфраструктури вирушили в офіційне відрядження до Литви. Але в п’ятницю, коли вся делегація мала повернутися у Володимир, виявилося, що Сергій Коба лишився за кордоном.
Мер міста навіть написав заяву у поліцію, адже чиновник не повернувся з-за кордону, а очільник обласного осередку партії «Сила і Честь», до якої належить Сергій Коба, Віктор Галан-Влащук повідомив, що політсила планує застосувати імперативний мандат, аби виключити депутата-втікача з числа депутатів Володимирської міської ради. Втім, наразі Сергій Коба є депутатом.
Депутатські перипетії року – Валерій Зінкевич. Без депутатського мандата зустрічатиме новий рік Валерій Зінкевич. Він достроково склав повноваження після скандалу з відпочинком у Куршевелі. Депутата, який перебував на елітному курорті під час новорічних свят, помітив журналіст-розслідувач з «Української правди» Михайло Ткач. Валерій Зінкевич пояснив, що мав право виїжджати за кордон, оскільки він знятий з військового обліку через інвалідність, але згодом вирішив скласти повноваження, аби «не було зайвих розмов». Слова дотримав.
Ще одним депутатом, який з початком повномаштабного вторгнення виїхав за кордон і не повернувся, є Роман Савчук. Він уже кілька разів писав заяву на складання мандата, але його колеги у сесійній залі грають у свої політичні ігри та вперто не підтримують його заяву.
Культурна подія року – «Серпень із заповідником». Аби допомогти донатами на ЗСУ, у ДІКЗ «Стародавній Володимир» вирішили організувати кілька культурних зустрічей на Валах городища. Так народився проєкт «Серпень із заповідником», у рамках якого відбулося три зустрічі. Лекторка Ганна Мельничук розповідала про Івана Франка, психологиня Олена Токарєва про аб’юз, а журналістка Віталіна Макарик про фатальних жінок в українській літературі.
Також у році, що минає, на Валах городища відбулося три книжкових ярмарки, які полюбилися мешканцям громади. Завдяки ярмаркам, проведенню екскурсій, відкриттю виставки в підземеллях Домініканського монастиря та виготовленню ексклюзивної монети до Дня міста працівники заповідника передали на ЗСУ 134 тисячі гривень.
Втрата року – скульптор Олег Дубинчук. 26 листопада перестало битися серце відомого володимирського скульптора Олега Дубинчука, котрий помер на 67 році життя. Першу велику роботу Олег Дубинчук зробив у 1988 році, на 1000-ліття міста Володимира. За роки творчості його скульптури із дерева прикрашають не лише батьківське обійстя у селі Свійчів та будинок, де мешкав у Володимирі, а і скверик біля історичного музею, і парк «Княжий», і повстанське урочище Вовчак, територію біля Успенського собору, а ще його роботи є на Валах городища. Під час нашої останньої розмови пан Олег поділився планами вирізьбити княгиню Анну, її місце мало бути на Валах. Та не судилося…
Ось таким був 2023 рік у нашому місті, яке цьогоріч відзначило 1035 років з дня заснування. Володимир багато що бачив на своєму шляху. Перемогу України над ворогом, яку кують і воїни 14-ої та сотої бригад і 39-го ЗРП, теж побачить. Як і ми усі, тільки у 2024 році, тут в тилу, маємо докласти до цього ще більше зусиль.
