Героїчний вчинок звичайного вчителя загальноосвітньої школи сколихнув тоді весь Радянський Союз. Подія, що трапилася 33 роки тому, досі не забута. Щороку осінньої пори Юрія Лелюкова згадують словами вдячності та пошани, схиляють голови перед його подвигом.
«4 секунди ціною в життя» – так охрестили той страшний випадок, який стався на уроці початкової військової підготовки в загальноосвітній школі №2 селища Іваничі. Вчитель Юрій Миколайович Лелюков розповідав учням принцип дії ручної гранати. Взяв у руки один із муляжів, який був у його розпорядженні, та показав спосіб приведення гранати в дію.
Він висмикнув чеку та відпустив спусковий важіль. Раптом почулися не характерні для навчальної гранати звуки, пішов димок.
Юрій Миколайович, на відміну від учнів, одразу зрозумів – граната бойова. Тож на прийняття життєво важливого рішення залишається чотири секунди. В класі – 26 юних школярів, у коридорі теж проводяться заняття через нестачу вільних класів. Глянув у вікно – там шикуються на обід іще зовсім маленькі діти…
Юрій Лелюков зреагував миттєво: кинувся в куток і притиснув гранату до грудей. У класі прозвучав вибух, який забрав життя молодого й енергійного вчителя – сповненого ентузіазму, нових ідей і планів. Але залишилися живими всі 26 учнів.
Мужнім і безстрашним вчинком учитель врятував не тільки своїх учнів. Бо після цього випадку в усіх школах республіки були проведені перевірки кабінетів військової підготовки, під час яких серед навчального інвентарю знову знайшли бойовий.
Люди з різних куточків тодішньої держави пишалися подвигом цього вчителя, надсилали листи, про нього писали газети. Герой був посмертно нагороджений орденом «Знак пошани».
У загальноосвітній школі №2, яка тепер носить ім’я Юрія Лелюкова, створений музей його пам’яті. Саме там досі зберігається відкритий на тій же сторінці шкільний журнал, пошкоджений осколками. Школярі, переступивши вперше поріг рідної школи, знають про ті події та усвідомлюють, який великий педагог, справжній Герой тут працював, ходив тими ж класами та коридорами.
Такі люди трапляються рідко… Вони в момент найвищої життєвої напруги, не роздумуючи, віддадуть власне життя заради юних, молодих, які тільки відкривають для себе життя. Скільки б не минуло років, скільки би поколінь не змінилося, такі вчинки будуть у найвищій пошані. А люди мимоволі схилятимуть голови біля Його могили, школи чи просто, почувши ім’я – Герой Юрій Лелюков.
