Здавалося, що про цього 38-річного Героя України з селища Благодатне на Волині Костянтина Мрочка вже сказано все, на що він заслужив своїм мужнім, жертовним життям.
Учасник АТО, він став одним із найкращих танкістів в Україні. З початком повномасштабної війни повернувся із закордонних заробітків додому й пішов воювати з рашистами, пише газета Волинь.
8 березня 2022 року поблизу селища Макарів, що на Київщині, Костянтин Мрочко загинув, зупинивши наступ ворога на столицю.
12 березня Указом Президента України йому було присвоєно звання «Герой України» посмертно та нагороджено орденом «Золота Зірка» (посмертно).
Костянтин з оптимізмом казав, що нарешті навчився по-справжньому цінувати життя і після пережитого йому вже нічого не страшно.
Костянтин Мрочко став відомим на всю Україну ще й тим, що на його честь назвали в Ізраїлі вино, вшанувавши таким чином волинського бійця, який працював у цій країні на плантації винограду…
Раніше волонтер Валерій Курстак, який Костю називав своїм фронтовим похресником, із сумом зазначив, що тіло Героя досі не знайдено і не поховано. А мама мужнього воїна, Алла Євгенівна, жінка неймовірної сили волі й активної життєвої позиції, припустила, що, ймовірно, останки її сина, який згорів у танку, поховані у якійсь із 23 могил поблизу Макарова... І висловила сподівання, що після Перемоги там встановлять Меморіал на честь загиблих танкістів.
…У ці дні мені пригадалися також епізоди із зустрічі з Костянтином сім років тому. Під час інтерв’ю в редакції він був веселим, енергійним, не стримував емоцій, розповідаючи про службу в зоні АТО, яка вже тоді межувала із героїзмом. Він із великою повагою говорив про побратимів із знаменитого танкового екіпажу Т64, з якими бив ворога під Дебальцевим. Тоді ці хлопці зуміли знищити три російські танки, а один навіть притягли в розташування наших військ. А згодом вони практично під носом у сепаратистів «прорубали» дорогу через мінне поле, вивівши таким чином з-під обстрілу чимало наших вояків. Костянтин Мрочко героїчно пройшов бої під Іловайськом у складі 51-ї бригади. Згодом чергував на блокпостах біля Донецька, Мар’їнки. Коли потрапив утретє в гарячу точку – пристрілював військову зброю, «дотягував» танки на Чугуївському полігоні Харківщини вже у складі 14-ї бригади.
Костянтин з оптимізмом казав, що нарешті навчився по-справжньому цінувати життя і після пережитого йому вже нічого не страшно. Відверто ділився думками про тамтешню обстановку, про людей на Донбасі…
Маючи статус учасника бойових дій, міг собі спокійно жити, будувати плани. Тим більше, що йому, як випускнику Київського університету харчових технологій, надходило чимало пропозицій працевлаштування.
У далекому Ізраїлі також зумів заслужити повагу. Алла Євгенівна з гордістю зазначала, що за чотири з половиною роки життя Кості в Ізраїлі знайшов справжніх друзів. З ними він заклав виноградник у населеному пункті Бат-Шломо Хайфського регіону, плекав молоду лозу й підготував її до плодоношення. Казав, що на перший збір урожаю обов’язково приїде. Однак спробувати вина з виноградника органічної ферми «Лев-Адам» йому не судилося… Тоді цей рожевий напій назвали ім’ям «Костя»…
Почуття обов’язку, прагнення бути завжди там, де найбільше потрібно, спонукали його повернутися в Україну й стати в перші лави на захист Вітчизни.
Здається, вже всі сльози рідних і близьких Костянтина Мрочка виплакані…
А минулої суботи за ним плакала вся Нововолинська громада, плакало рідне Благодатне. Плакало небо, посилаючи час від часу на землю світлі промені, нагадуючи, що для таких Героїв уготований
Світлий, Сонячний Простір, звідки вони опікатимуть своїх рідних, побратимів і Україну.
…Через понад півтора року пошуків і довготривалого розслідування тіло Героя України танкіста Костянтина Мрочка повернулося у рідне місто. Його відспівали на майдані Незалежності та у храмі Винесення Чесних Древ Животворчого Хреста Господнього в селищі Благодатному.
Щемливі слова про героїзм Костянтина, співчуття родині прозвучали з вуст міського голови Бориса Карпуса, волонтерки Наталії Лізарук-Волохатої, а також подруги загиблого, яка прибула з Ізраїлю.
Пані Ліад, до речі, у квітні нинішнього року вже приїжджала в Благодатне, аби познайомитися із сім’єю свого друга, дізнатися більше про те, де виріс Герой України. І на цей раз вона була з усією Нововолинською громадою у найважчі для родини хвилини, висловила захоплення воїном і вручила меру міста вино, назване на честь Костянтина. Воно зберігатиметься у міському історичному музеї.
«Герой України повернувся назавжди додому. Все ще не можемо, не хочемо вірити в те, що його немає... Назавжди в строю! Живий, допоки пам’ятаємо», – написали друзі Кості в соцмережах.
