Монументи, які символізують російський мілітаризм та імперіалізм, назви вулиць на честь росіян - це маркери московського правління в Україні. Це уламки "руского міра", який ніяк не хоче покидати Україну. Це спадщина потворної жахливої імперії, яка має бути демонтована і знищена. Доки ми не очистимо свою свідомість від толерування усього російського - ми не станемо вільними. Впевнений: Волинь як батьківщина УПА не має пасти задніх у процесі остаточного звільнення публічного простору від російського ментального впливу.
Про це написав у фейсбуці очільник Волинської "Свободи" Анатолій Вітів.
Місцеві органи влади на Волині не поспішають прощатися із символами російського імперського панування. У той час як на Закарпатті, Галичині, у Києві та Харкові зносять пам'ятники та монументи, готуються перейменувати вулиці та станції метро, які уособлюють "рускій мір", Волинь пасе задніх. Керівництво місцевих громад відверто не поспішає, наче чогось чекає чи вагається. А може просто живе у власному світі ілюзій та сповідує принцип "не на часі".
Мене відверто дивує, розчаровує і насторожує пасивність місцевої влади у Володимирі, Іваничах, Локачах, Старій Вижівці, Луцьку. Обурює мовчання міського голови Володимира Ігоря Пальонки, який ніяк не відреагував на заяву міської організації ВО "Свобода" з вимогою демонтувати монумент, який уособлює мілітарну могутність агресора. Може, міська влада запланувала проводити біля радянського танку урочисті заходи до "дня побєди"?
Я не розумію, чому ми маємо на українській землі прославляти воєнну доблесть чужої ворожої нам держави, яка завжди ставила і ставить за мету знищення української нації? Чому в обласному центрі досі Друга світова починається з 1941 року? Чому у волинських містах повно назв вулиць, які уособлюють російське панування? Що це як не прояв власної меншовартості та внутрішніх комплексів. Неспроможності назавжди закрити портал у колоніальне рабське минуле. Закликаю місцеву владу прокинутися і взяти на себе ініціативу демонтажу залишків "руского міра" на теренах Волині.
