Початок року в Україні видався багатим на політичні події. Зимові канікули швидко завершилися. А потім країна виявила, що живе не у тій реальності, про яку їй розповідає ЗЕвлада. Про важливі питання, які стосуються розвитку Луцька та стану справ у державі, – в розмові з головою фракції ВО «Свобода» у Луцькій міській раді Миколою Федіком.
- У той час як триває епопея із знесенням Центрального ринку, виконком Луцької міськради 4 березня надав дозвіл на встановлення тимчасових стаціонарних споруд поруч з історичним факультетом СНУ імені Лесі Українки. Чи є якесь раціональне пояснення такому кроку?
- Я не бачу жодної логіки і здорового глузду у такому рішенні виконавчого комітету міської ради. В одному місці ми забираємо ринок, а в іншому даємо зелене світло на появу нового? Невже в цьому мікрорайоні настільки сутужно з магазинами, що є потреба ставити там аж 5 кіосків? Там, що немає де купити хліба? Крім того, розташування цих тимчасових споруд відбудеться на тротуарі. Вся ця історія виглядає, м’яко кажучи, негарно. Особливо. коли деякі члени виконкому лобіюють не зовсім законні рішення. Я бачив старі фотографії як починався колись Центральний ринок під Луцьким замком. Спочатку там було кілька кіосків. А потім виріс величезний ринок. З такими підходами я не виключаю, що територія біля історичного факультету разом із зеленими насадженнями поступово перетвориться у місце масового скупчення МАФів.
- Луцька міська рада виділила 5 гектарів землі для будівництва спорткомплексу на території іподрому у Центральному парку. Ваша фракція була проти такого рішення…
- До таких проєктів рішень потрібно ставитися обережно та виважено. Правильно визначати пріоритети і що важливіше для Луцька. Ми не проти будівництва спорткомплексів. Але чи доцільно виділяти понад 5 гектарів землі у Центральному парку для такого масштабного будівництва? Чи не будуть ці спортивні споруди простоювати, як простоює багато спорткомплексів у світі після їх спорудження? При всій повазі, але ідея зробити Луцьк столицею світового спорту є нереальною. Доцільніше акцентувати увагу на розвитку тих сфер, де ми вже маємо конкурентні переваги та нереалізований потенціал.
- Тоді який варіант ви пропонуєте?
- На цій території раніше був іподром. Вона межує з Луцьким зоопарком. На мою думку, доцільніше було б передати цю земельну ділянку в користування саме Луцькому зоопарку – успішному комунальному підприємству, яке демонструє високу якість роботи. Я погоджуюсь з думкою свого колеги – депутата Віктора Ящука, який на сесії порівняв плани збудувати спортивні мегаоб’єкти у парку з Нью-Васюками. У Луцьку вже є приклад нереалізованих мегаоб’єктів. Це ділянка площею майже 9 гектарів на перехресті Львівської та Володимирської. Там вже давно мало постати суперсучасне студентське містечко з науково-технічним парком. Але поки що ростуть лише чагарники та панує занепад.
- У вас були зауваження й щодо інших проєктів рішень, які стосуються Центрального парку.
- Так. На минулій сесії міська рада виділила 7 соток під будівництво громадської вбиральні у парку. Проєкт передбачає і вирубку дерев на цій території. Вважаю це неприпустимим. Ніхто не каже, що громадська вбиральня там не потрібна. Інше питання – навіщо туалету ділянка площею 7 соток? Ми виділяємо місце під будівництво вбиральні чи якогось закладу, який раптово постане у парку?
- У Луцьку не один рік існує проблема з добудовою школи №13. Коштів у бюджеті міста на її вирішення немає. Яким бачите вихід з ситуації?
- Це питання виникло давно. Те, що його відкладали у довгий ящик, лише загострювало ситуацію. Проблема в тому, що для добудови потрібні значні кошти, не менше 100 млн гривень. Фінансовий ресурс міського бюджету обмежений. Тому нам не обійтися без зовнішніх джерел. Без допомоги з боку державного чи обласного бюджету швидко добудувати школу не вийде. Але і місто має внести свій вклад. Бо забезпечення гідних умова для навчання дітей – одне з пріоритетних питань. У зв’язку з цим варто відмовитися від фінансування певних об’єктів, які не є першочерговими і спрямувати кошти на початок будівельних робіт у школі №13. Це хоча б зрушить справу з мертвої точки. Тому на останній сесії міської ради я запитував: чи доцільно зараз будувати у центрі Луцька фонтан за 17 млн гривень, якщо ці кошти могли б дати поштовх для добудови школи?
- Попри обмежений фінансовий ресурс, Луцька міська рада виділила кошти на будівництво нового дитсадка у селі Дачне, яке увійшло до складу Луцької ОТГ.
- Це правильний крок, який показує, що Луцьк дбає про села, які стали його частиною. Новий дитсадок обіцяють збудувати до кінця 2020 року. 26 лютого місто виділило для цього понад 2 млн гривень. Також ми включили вулицю Івана Богуна у селі Прилуцьке до переліку вулиць, які будуть капітально відремонтовані найближчим часом. Це наш обов’язок як міста перед Прилуцькою сільською радою, яка стала частиною Луцька. Адже ми маємо дбати про всі мікрорайони, в тому числі ті, які нещодавно приєдналися до обласного центру. Подібні ініціативи – найкращий аргумент для інших сіл, які ще думають, чи варто їм приєднуватися до міста.
- Чи продовжиться приєднання до Луцька навколишніх сіл?
- Впевнений, що так. Це незворотній процес. Але він має бути взаємовигідний як для міста, так і для мешканців прилеглих сіл. Наразі точна інформація, які саме приміські ОТГ стануть частиною Луцька, невідома. Є різні варіанти перспективного плану. Побачимо, який з них буде затверджений у Києві. Переконаний, що місто повинне розвиватися і збільшувати свою територію. Але і влада міста має продемонструвати селам вигоди від приєднання. Навчитися переконувати аргументами, вести діалог, налагодити конструктивну співпрацю. Пропонувати конкретні пропозиції, від яких села не зможуть відмовитися. Метод примусу тут не спрацює. Водночас, усі ми маємо розуміти: якщо Луцьк бути потужним економічним центром, це принесе вигоди для усіх мешканців приміських сіл та Волинської області. Тому варто відкинути свої амбіції, містечковість мислення і думати стратегічно та на перспективу.
- У лютому соціологи зафіксували системне падіння рейтингу Зеленського. Для вас це стало несподіванкою?
- Ні. Для мене несподіванкою є те, що рейтинг Зеленського та «Слуг народу» все ще залишається доволі високим. Частина народу продовжує вірити коміку та шукає виправдання його професійній непридатності і власному вибору. Незважаючи на провали у зовнішній політиці, бездарність у внутрішній політиці, невиконання усіх чарівних обіцянок, на які не скупився Зеленський перед виборами. Де боротьба з олігархами і корупцією? Де вироки та посадки? Де зниження тарифів? Чому не завершилася епоха бідності, брехні і жадібності? Чому Зеленський відбілює Росію та Путіна за війну проти України? Де обіцяний ріст зарплат вчителям до 4000 доларів? Всі ці питання повинен поставити кожний, хто голосував за Зеленського та «Слуг народу».
- Але ж будьмо відвертими: більшість освітян та працівників бюджетної сфери масово проголосували на виборах минулого року за діючого президента-коміка і «Слуг народу»...
- В тому то і біда, що українці не навчилися думати, коли обирають владу. Мені здається, що багато людей, купуючи на ринку продукти чи одяг, ставляться до свого вибору значно серйозніше, ніж тоді, коли голосують. А потім шкодують і нарікають на погане життя. Але ж хто обирав погану владу? Хіба не народ? Може, настав час нарешті взяти на себе відповідальність за свій вибір і відмітку у бюлетені? І почати думати головою, а не емоціями. Інакше, ми постійно будемо ходити по колу. Пригадую, під час передвиборчої кампанії окремі виборці доводили нам, що Зеленський мало не месія, який покликаний врятувати країну, зупинити війну та зробити їх багатими і заможними. Цікаво, що думають ці люди зараз…
- Коли Зеленський балотувався у президенти, він обіцяв народу економічне чудо та шалений ріст ВВП. То коли українцям чекати на це чудо?
- Розчарую народ, але скажу правду: економічного чуда найближчим часом не буде. Єдине, що може дати Зеленський масам – це влаштовувати гучні видовища і шоу. Хліба він не дасть. Та і звідки йому взятися, коли економіка скорочується, падає промислове виробництво, а у державному бюджеті сформувалася величезна діра у мільярди гривень. Тут не те, що про економічне чудо треба думати, а про те, як забезпечувати вчасну виплату мізерних пенсій і зарплат. Звісно, влада думає, де взяти гроші. І її думки чомусь спрямовані не у бік олігархів, а у бік простого народу, який власне ії і обрав.
- У лютому багато людей обурювалося платіжками за комунальні послуги. Тарифи не лише не знизилися, вони зросли. З’явилася плата за транспортування газу.
- Система транспортування газу збудована державою за кошти населення. Але тепер населення має платити олігарху за обслуговування цієї мережі. У результаті в платіжках з’явилися цифри, які шокували людей. Це несправедливо. Не здивуюся, якщо скоро введуть плату за водогони, каналізаційні труби та постачання електроенергії. Тарифи на воду вже зросли. Залишилося ще продати землю та всі стратегічні підприємства. Схоже, це єдине, що вміє робити ця влада. Може, її мета і полягає в тому, щоб розпродати все за безцінь і благополучно втекти з країни?
- Як ви оцінюєте пришестя нового уряду Дениса Шмигаля?
- Нічого хорошого сказати не можу. Половина членів цього уряду дізналися, що вони будуть міністрами із засобів масової інформації та від своїх друзів за день до призначення. А багато людей просто відмовилися бути в новому уряді. Схоже, ніхто не вірить у спроможність Зеленського і його команди ефективно управляти країною. Тому і не хоче бути новим цапом-відбувайлом. Прогнозую, що економічна стагнація триватиме. Корупціонери і далі почуватимуться комфортно. Вплив олігархів буде лише посилюватися. Як і вплив колишніх «регіоналів». Зеленський ще раз підтвердив: він не має зеленого поняття, що таке державні інтереси і для чого існує президент, уряд та парламент.
Cпілкувався Петро Герасименко
