У Володимирі-Волинському Святійший Патріарх Філарет – вдруге. Вперше Його Святість відвідував княже місто у 1991 році на зорі становлення незалежності Української держави. Нині у місті створено єпископську кафедру, яку очолює єпископ Володимир-Волинський і Турійській Матфей.
У кафедральному соборі Різдва Христового Святійший Патріарх Філарет, у співслужінні запрошенного єпископату та духовенства, очолив святкову Літургію, згодом поклав квіти до стели загиблих у російсько-українській війні мешканців Володимира-Волинського та району та відповів на запитання волинських журналістів під час прес-конференції.
На початку прес-конференції Патріарх Філарет зауважив, що Володимир-Волинський – місто чисте та красиве, а Богослужіння пройшло дуже урочисто та молитовно.
– Ви нещодавно повернулися з поїздки до Європейського парламенту, які настрої там щодо протистояння Московського та Київського патріархатів?
– Ми були запрошені Європейською народною партією з якою контактуємо багато років. Прибули для того, щоб просити Європейський Союз підтримати Україну, аби санкції по відношенні до Росії були продовжені. Також просили підтримки Вселенського Патріарха, тому що зараз на нього йде дуже великий тиск із боку Москви. Представники Московського патріарха роз’їжджають по усіх Помісних Церквах і агітують їх, щоб вони не підтримали Вселенського Патріарха, який хоче надати Томос про Автокефалію Української Церкви. Голова Європейської народної партії підготував лист і буде направлена людина, яка поїде у Стамбул, зустрінеться з Патріархом і вручить йому цей лист. Це дуже важливо.
Нас Москва намагалася всіляко ізолювати від спілкування з різними європейськими інституціями та Церквами, щоб нас не приймали та не визнавали. Але даремно вони це роблять!
Як бачите, ми пробиваємо і з нами готові спілкуватися, особливо тепер, коли іде на Сході війна від закінчення якої залежить і майбутнє Європи. Москва, як агресор, на Україні не зупиниться й піде далі на Польщу та прибалтійські республіки. Тому європейці це знають і підтримують Україну.
– Ви сьогодні неодноразово зазначали, що на Вселенського патріарха чиниться великий тиск, як Ви вважаєте, чи вистачить йому сили, аби витримати цей тиск і надати довгоочікуваний Томос про автокефалію?
– Для того, щоб він витримав, ми й молимося. Господь сказав, якщо двоє-троє зберуться в ім’я Його і будуть просити про будь-яку річ – Він зробить. Ми віримо, що наша молитва буде недаремною. Це – перше. А друге: обставини, в яких опинився сьогодні Патріарх Варфоломій, примушують його зробити вибір. Тому ми віримо й переконані, що документ про автокефалію Української Православної Церкви буде.
– Чи будете Ви боротися за місце керівника Єдиної Помісної Церкви?
– Боротися не буду, але думаю, що всі підтримають.
– Ваша Святосте, хотілося би почути Вашу думку з приводу останніх подій навколо телеканалу «Інтер», політика якого є далеко не проукраїнською.
– Ми – господарі на своїй землі чи вони? Ми! Як назвемо – це наше право. Називати вулиці іменами людей, які нам подобаються і які принесли користь нашій Українській державі, – наше право. З Москви підказок слухати не будемо. Ми всі комуністичні вулиці в Україні вже зліквідували.
– Як прості люди можуть своїми діями сприяти аби у нас була одна єдина Церква?
– Ті віруючі, які належать до Московського патріархату, яких ввели в оману і тепер, коли наша Церква буде визнаною, можуть просто приєднуватися. Тобто, у своїх парафіях збиратися і визначатися: до якої Церкви вони належать, якщо до української, то повинні приєднатися до нас, якщо хочуть до російської – можуть належати до неї. Але треба жити у мирі та злагоді. Ми не хочемо насильно об’єднувати всіх православних в одну Церкву, бо це буде Церква, в якій точитиметься боротьба у середині. Ми хочемо, що Українська Церква була єдиною всередині, бо коли вона буде такою, то навіть, якщо поруч буде Російська церква, то вона не буде впливати на Українську Церкву.
Українська Церква буде міцною основою нашої Української держави. Ми хочемо, щоб в Українській Церкві об’єднання відбувалося в дусі християнської любові. Що це значить? Коли об’єднаємося, ми не будемо ділити – це наші, а це – не наші. Всі, хто буде належати до Української Церкви, – всі наші, хто би він не був раніше. Ми повинні виявити християнську любов, бо вона єднає, а гріх – роз’єднує. Ми маємо намір іти дорогою любові та вільно приймати владу Української Церкви.
– Чи відома Вам позиція інших конфесій, зокрема греко-католиків, щодо створення Єдиної Помісної Церкви в Україні?
– Українська греко-католицька церква підтримує об’єднання і про це заявив Верховний Архієпископ Святослав. Римо-католицькі єпископи України теж підтримують, і підтримують навіть протестантські церкви.
– Вже більше року проіснувала новоутворена Володимир-Волинська єпархія, скажіть, будь ласка, Ви ознайомилися з її роботою чи задоволені нею?
– Раз утворили Володимир-Волинську єпархію, отже, задоволені. Якби було навпаки, то би не утворювали, а утворивши, ми бачимо, що ця єпархія – нормальна, така ж, як і всі інші єпархії. Можливо, менша за розміром, але церковне життя в ній проходить, як і у всіх інших єпархіях, і ми це побачили по тому, скільки людей було. Нас задовольняє те, що храм не порожній, і площа – не порожня, отже, життя цієї єпархії – нормальне.
– Чи не здається Вам, що любов до ворогів є ключем до вирішення конфлікту на Донбасі, припинення війни та подолання розбрату, який є у нашій державі? Як можна християнину виконати заповідь любові до ворогів, коли на війні ворогів треба вбивати?
– Любити треба кожну людину в тому числі і ворога, але зло і гріх треба ненавидіти. Це важко. Ось наприклад, якщо ви тут згадуєте Путіна, він для нас – ворог, бо убиває наших людей. Не ми прийшли у Росію убивати росіян, а Путін прислав своїх людей убивати українців. Як повинен вести себе християнин? Повинен захищати брата свого, чи повинен бути байдужим? Ворог нищить, а я з боку буду дивитися як він нищить. Християнин повинен відати своє життя і захистити свого ближнього.
Ось ми покладали квіти до портретів тих, хто віддав своє життя. Правильно вони зробили, що віддали своє життя чи не правильно? Правильно! Життя своє віддали, і тому ми маємо незалежну державу, а спекулювати християнською любов’ю не треба. Христос ясно сказав: «Люби ближнього твого». А хто твій ближній? Той, хто потребує допомоги. Жителі Донбасу потребують нашої допомоги, коли на них напав ворог? Потребують. Велика любов проявляється в тому, що житель Володимира-Волинського, Галичини, Києва, Одеси життя віддав, аби захистити брата свого на якого напав агресор.
Агресор має право вбивати, а християнин не має права захищатися? Чому не має права захищатися? Чому Російська Церква виступила проти Гітлера? Убивала німців – вони теж люди, але фашисти прийшли на нашу землю як загарбники, тому ми їх і вбивали, захищаючи невинних людей. Багато брехні з Москви іде і багато хто нею спокушається, а ми повинні вести народ дорогою правди, а не так, що ми – за мир, а назвати агресора агресором боїмося...
– Сьогодні на сході України є багато священиків Московського патріархату, які підтримують бойовиків, Чи зможуть такі священики увійти до лона Єдиної Помісної Церкви, якщо вони її визнають?
– Якщо вони допомагають агресору і сприяють йому в поневоленні районів Донбасу, а потім прийдуть до нас і скажуть: прийміть нас – як ми вчинимо? Якщо вони не звершили злочинів – ми забудемо про їхню належність і приймемо, як своїх. Якщо вони звершили злочини проти народу, держави, то держава їх і буде судити.
– Чи були запрошенні представники Московського патріархату на сьогоднішню зустріч? І якби були, чи не було би це кроком до зближення у нашому місті?
– Не були тому, що не хочуть. Якби хотіли – ми би запросили. Ось римо-католицький священик був – тому, що хотів. І передайте їм, якщо хочуть – ми з радістю їх зустрінемо!
