“Щоб відчути смак меду, треба пізнати смак праці” – таке життєве кредо у Юрія Якимовича Мельничука з Дубової Корчми. Майже все своє життя чоловік займається бджільництвом. Вже й не уявляє себе без цієї справи. Пасічник знає про бджіл та мед практично все і, навіть, пише про це вірші.
Про це інформує на сайті Городищенська громада.
80-річний уродженець Дубової Корчми, що у Городищенській громаді, Юрій Якимович є спадковим бджолярем. Колись пасікою займався його батько, а малий Юрко в усьому допомагав, бо тато був без ноги і йому важко було впоратись із деякими речами.
На сьогодні пана Юрія можна назвати професійним пасічником.
“Це все має пройти через серце. Якщо душа до бджільництва не лежить, то краще не починати, – каже господар. – Це – великий труд! Бджоли люблять терплячих і роботящих, бо біля пасіки весь час є робота”.
Чоловік не боїться, коли бджоли жалять. Каже, що звик і, ба’ більше, говорить, що це – корисно, бо бджолина отрута розріджує кров і стимулює роботу серця (мабуть саме тому Юрій Якимович такий енергійний та позитивний). Але разом із цим застерігає, що з таким “лікуванням” потрібно бути обережним, бо, іноді, навіть одна бджола може вбити.
Бджолярське “захоплення” чоловіка розділяє дружина Ганна: вона є правою рукою пасічника. Щоправда, останнім часом їй все важче і вона займається більш хатньою роботою.
Усі вулики, які є “на стаціонарі” у сім’ї Мельничуків (а їх більше 50) зробив покійний батько Ганни Іванівни, котрий також був пасічником.
“Може тобі колись буде важко і ти не матимеш за що жити, то я тобі вулики лишу…” – з трепетом згадує слова свого тата 82-річна господарка, котра саме сьогодні святкує свій День народження. Щирі вітання!…
Живе подружжя Мельничуків у прекрасному двоповерховому будинку. У кожній кімнаті – живі квіти, так їх любить пані Ганна…
Живуть лише удвох, бо дочки, а їх двоє і вони давно вже дорослі, ведуть власний бізнес у Луцьку і приїздять до батьків лише у вихідні. От нещодавно картоплю копали…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У 39-річної волинянки виявили небезпечний вірус
З гордістю розповідають господарі і про своїх чотирьох онуків та одного правнука Даню, котрий у цьому році пішов до школи.
… Щасливі! Саме так можна охарактеризувати привітних пасічників із маленького села у Городищенській громаді, котрі радо зустрічають гостей та пригощають смачнющим медом і, так по-особливому, гарно та любляче кличуть один одного “мій дідусь” і “моя бабця”.
На завершення зустрічі Юрій Якимович читає власний вірш на улюблену та близьку душі тему:
“Сім’я бджолина – це взірець родини,
Тут є про що навчитись навіть нам.
І, щоб була ти, як бджола, людина,
То край прекрасний медоносом став.
Чому живемо так злиденно? Чи може більше трутнів, аніж бджіл?
Тут істина така буденна… а український ще народ не зрозумів…”
