На початку нового року традиційно прийнято підбивати підсумки минулого та спрямовувати погляди у майбутнє. Оцінювати події та тренди, робити прогнози та висновки. З цією метою ми поспілкувалися з головою Волинської «Свободи», депутатом Волинської облради Анатолієм Вітівим.
– 2020 рік позаду. Якими були його основні уроки для України?
– Основною загрозою для української незалежності, як і раніше, залишилася війна з Росією. Попри усі загравання української влади перед Кремлем і наполегливі спроби Зеленського заглянути Путіну в очі, російські окупанти залишаються на Донбасі і в Криму. В цьому немає нічого дивного, адже існування незалежної України – головний виклик для існування Російської імперії. Дивним є лише те, що «слуги народу» продовжують жити ілюзіями про те, що війну можна завершити, просто переставши стріляти. У цій ситуації Україна має робити все можливе, щоб вистояти і заручитися підтримкою широкої світової коаліції.
Ще один підсумок 2020 року – тотальне суспільне розчарування роботою ЗЕвлади. Народ побачив, що команда Зеленського повністю некомпетентна. А всі чарівні передвиборчі обіцянки про кінець епохи бідності, жадібності та брехні виявилися просто красивими гаслами. А безладні хаотичні метання влади під час пандемії коронавірусу, вибіркові локдауни переконали суспільство в управлінському провалі уряду.
– То в чому головна проблема – у Зеленському чи його команді?
– Раніше частина українців тішила себе ілюзією про хорошого царя та поганих бояр. Але жодний президент в Україні не мав такої повноти влади, як Зеленський. Маючи монобільшість у парламенті, свій уряд, глав усіх силових відомств, можна робити майже все. А що ми бачимо? Гучні корупційні скандали в Офісі Президента серед осіб, наближених до Зеленського. Засилля олігархів в політиці та економіці. Заступник глави Офісу Зеленського Татаров, який потрапив у корупційний скандал, уник арешту тому, що має покровителів на рівні президента. Ще раніше був скандал за участю глави Офісу президента Єрмака щодо співпраці з Росією та щодо торгівлі його братом посадами. Але і він вийшов сухим із води. 2020 рік показав: Зеленський з корупцією не бореться. Він її покриває. Висновки робіть самі.
– У 2020 році розпочався процес неухильного падіння рейтингу Зеленського та його партії «Слуга народу». Для вас це стало несподіванкою?
– Рівень недовіри до Зеленського за рік суттєво збільшився. Це природній процес, тому що на фоні провальної роботи довгий час вірити красивим відеороликам складно. Народ відчуває, що його розвели. Людям обіцяли зменшення цін на газ, електроенергію, комунальні послуги. Мало не рай на землі. А відбувається навпаки. З січня вартість електрики для населення зросла з 90 копійок до 1,68 грн за кіловат. Газ здорожчав у середньому до 8500 – 9900 за тисячу кубометрів. Ціни на опалення, продукти, товари і послуги теж ростуть. Народ зараз виживає за принципом: рятування потопаючих – справа рук самих потопаючих. Українці давно навчилися не вірити владі і не сподіватися на те, що вона про них подбає. Тож самостійно шукають можливості та вирішують проблеми.
Зеленський, попри свої передвиборчі обіцянки боротися з олігархами, тісно з ними співпрацює. Тому його не критикують олігархічні канали. Втім, це не рятує ситуації: рейтинг падає. Хоча він поки залишається лідером симпатій серед потенційних кандидатів у президенти на наступних виборах. Однак, не виключаю, що у 2021 році Зеленський може втратити перше місце у цьому списку.
– У випадку повторення на майбутніх виборах спарингу Порошенко-Зеленський, хто, на вашу думку, вийде з нього переможцем?
– Зараз Порошенко, який ще має амбіції поборотися за крісло глави держави, виконує деструктивну роль на правому проукраїнському фланзі української політики. Він осідлав патріотичну національну риторику, хоча внутрішньо, світоглядно не є таким. Сподівання Порошенка на те, що він переможе Зеленського у 2024 році, марні. Адже п’ятий президент має величезний антирейтинг. Колись Леонід Кучма мріяв про вихід у 2 тур виборів комуніста Петра Симоненка. Зараз Порошенко має усі шанси повторити долю лідера компартії. Для Зеленського спаринг із Порошенком є його заповітною мрією. Бо тоді Схід, Південь та Центр знову проголосують за діючого главу держави. Тому задля майбутнього України Петру Порошенку доцільно вгамувати свої президентські амбіції, відмовитися від претензій на загальнонаціональне лідерство і зосередитися на роботі в парламенті.
– Перейдемо до місцевих реалій. Яким був 2020 рік для Волинської «Свободи»?
– У першу чергу, це був рік виборів. Він продемонстрував: «Свобода» не втратила свого виборця та суспільну підтримку. Ми отримали фракції у Волинській обласній, Луцькій міській, всіх районних радах області та у більшості територіальних громад. Першим заступником голови Волинської облради став свободівець Юрій Поліщук. Це означає, що виборець, який повірив нам 5 років тому, переконався: «Свобода» не відходила від своїх принципів. Тому й віддав свій голос за націоналістів. Для нас головне завдання – виправдати сподівання людей та бути собою.
– У 2020 році Волинську ОДА очолював вихідець із Донбасу Юрій Погуляйко. Що він приніс для Волині?
– Думаю, нічого хорошого він не приніс. Крім людей із корумпованим світоглядом, які приїхали з Погуляйком в область. І почали тут будувати різноманітні корупційні схеми. До появи донбаських чиновників ми не могли собі навіть уявити, що на Волині керівників комунальних закладів намагаються обкласти поборами. Коли виникло державне підприємство по ремонту доріг, «Свобода» з самого початку попереджала, що воно може стати осередком непрозорих схем. Що, в принципі, і сталося. Приїхали донецькі фірми з донецькими підходами. І область отримала зростання рівня корупції.
– На останній сесії Волинська обласна рада висловила недовіру голові ОДА Юрію Погуляйку. Що далі?
– «Свобода» говорила про некомпетентність голови ОДА Юрія Погуляйка фактично з моменту його призначення на посаду. Я радий, що депутати обласної ради підтримали нашу позицію та нарешті висловили недовіру цьому очільнику обласної адміністрації. Зараз ми чекаємо на дії Зеленського. Хоча закон однозначно говорить: президент зобов’язаний відправити голову ОДА у відставку. Чи вчинить глава держави згідно норм закону, сказати важко. Особливо, знаючи системне нехтування законами в Офісі Президента. Але чим швидше Зеленський це зробить, тим краще буде для Волині.
– На початку нового року однією з найбільш актуальних тем є бюджет області. На якому етапі зараз розгляд цього документу?
– Впевнений: обласна рада не буде приймати проєкт бюджету, який подала ОДА. Тому що він не є бюджетом розвитку Волині. Зараз в обласній раді проводять бюджетні слухання, щоб знайти оптимальну модель розподілу коштів в інтересах усієї громади. Нічого страшного, якщо бюджет на 2021 рік буде ухвалений у січні або ж на початку лютого. У цьому немає ніякої катастрофи. Справжньою катастрофою є поданий «бюджет проїдання».
Бюджет області на 2021 рік є відверто скромним. Його розмір становить близько 2,6 млрд гривень, що співставно з бюджетом міста Луцька. А проблем в області багато. Ось, до прикладу, до нас звертаються лікарі зі Старої Вижівки. Бо коштів, які має Старовижівська громада, недостатньо, щоб утримувати лікарню. В цьому й проблема реформи децентралізації. Зараз ми до кінця не можемо зрозуміти, за рахунок чого фінансуватимуть районні ради, якщо бюджет деяких – 200-400 тисяч гривень. Добре, що хоч цього року акциз залишили місцевим громадам. Але це, очевидно, – тимчасове явище. Що робитимуть деякі громади, якщо їх позбавлять акцизу – невідомо.
Тому кожна копійка обласного бюджету має бути використана з користю. Зараз депутати облради зустрічаються з керівниками профільними управлінь та департаментів, з директорами комунальних установ різних сфер. Наша мета – грамотно розпорядитися наявними фінансовими ресурсами.
– Але у 2019 році Зеленський обіцяв українцям економічне чудо. А з ним мало прийти і помітне зростання можливостей бюджету. Чому його не сталося?
– Вчорашні клоуни, які сіли керувати державою, не можуть керувати нею ефективно. Якщо ви придбали квиток на потяг до Ківерець, то в Парижі точно не вийдете. Це неможливо. Тому дивно, що люди на виборах обрали Зеленського, але хочуть жити, як у Німеччині чи в Англії. Потрібно було обирати зовсім іншу владу, обирати націоналістів.
Основним пріоритетом мав би бути розвиток економіки. А фундамент такого розвитку – економічний націоналізм і розумний протекціонізм. Ми маємо створити умови для розвитку власного бізнесу. Захищати його і плекати. Те саме свого часу робили усі розвинуті країни світу. Зокрема «азійські тигри». У глобалізації кожна держава шукає свій власний інтерес. Свої сильні сторони. Коли провідні країни світу та світові ліберальні інституції кажуть: ви глобалізуйтесь і повністю відкривайте ринки, вони лукавлять. Тому що самі цього не роблять. Або ж мають настільки сильні позиції в окремих галузях, що виступають монополістами. Звісно, їм вигідна така модель глобалізації. Усі високорозвинуті країни виходять із теорії економічного націоналізму, завойовуючи місце під сонцем. І це слід робити Україні. Але жодний уряд чи президент цього не розуміли. Тому живемо так, як живемо.
– Яким буде ваш прогноз на 2021 рік?
– Я не очікую простого року. Це буде рік подальшого зростання цін на комунальні послуги та нестабільної економічної ситуації. Олігархи надалі викачуватимуть ресурси з економіки держави та сидітимуть на фінансово-бюджетних потоках. Бо Зеленський і його команда не для того прийшли до влади, щоб побороти одне з основних зол України – олігархат. Саме олігархічні клани заправлятимуть політикою та економікою держави у 2021 році. А Зеленський виконуватиме роль посередника між ними та намагатиметься задовольнити їх великі апетити.
Спілкувався Петро Герасименко
