Попри негоду, у Ковелі сьогодні поровели в останню земну дорогу воїна, українця, уродженця Луганщини Чалого Василія Васильовича.
Про це повідомив міський голова Ковеля Ігор Чайка.
«Батьки, які зараз на окупованій території, не змогли попрощатися із сином.
Родину підтримала наша громада.
Згадали Василія як людину, яка планувала будувати воєнну кар‘єру: з 2020 року був на контрактній службі в прикордонному загоні, згодом планував вступати в Академію прикордонної служби.
Молодша сестра Василія Поліна зачитала лист від односельців з села Новоро́зсош Старобільського району.
Розповіла, що звістка про його загибель дуже підкосила родину, його друзів, побратимів, знайомих, які так його чекали. Друзів у нього було чимало, бо він був дуже щирий до життя і до людей. Був світлий, і, за словами сестри, однозначно приніс це світло у кожне життя, яке зустрів на своєму шляху.
Поліна розповіла, що він з самого дитинства був винахідником, любив щось розбирати і збирати, ремонтувати: тож мама завжди його чекала і покладалася на нього.
Будь-яка справа йому давалася легко. Дуже любив дітей – завжди мав до кожного своє слово. І тварин – мав до них свій підхід.
Дуже захоплювався природою, він навіть практикував виживання в лісі і хотів підкорити гори.
Цікавився мінералами: у них він вкладав всю свою енергію, мав своє бачення світу.
У нього було купа цих камінців – по всій домівці.
Але настав той день 21 лютого 2023 року, коли Василій загинув...
Він хотів закінчити службу і здійснити свої мрії. Але пішов без тіні сумніву воювати за Україну.
На фронті вів щоденник. Ось кілька цитат з смс, якими ділився з рідними:
«Але ж це насправді – що в дитинстві ми безпомічні. В мене взагалі ні на що не вистачало енергії, а коли я став дорослим, мені інколи здається, що я можу і гори звернути».
«Давно не робив записів до нотаток. Так от моя думка: а що як війна схожа на стрибок із парашутом? По типу – спочатку нам дуже страшно, а потім це перетворюється в ейфорію? Можливо ми чогось ніяк не можемо збагнути».
«Чомусь одна думка не дає мені спокою: якщо врахувати історію нашого людства, то вона відбувається лише за участі відомих нам памʼятних моментів. Тоді лишень уявіть, скільки всього відбувалося позаочі, скільки всього неймовірного й поганого: народження, вбивства, образи, сміх, радість... Скільки всього залишилося невідомим для нас...»
Поліна розповіла, що 18 січня 2023 року вони зустрілися востаннє. І востаннє міцно обійнялися. Василій розумів, у яке пекло йде під Бахмутом.
Він загинув 21 лютого 2023 року в боях, що точилися на околицях цього міста.
А свій останній прихисток знайшов у Ковелі.
Навіки – 23 роки», – йдеться у дописі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нічна атака росіян: на Львівщині загинуло 4 людей (оновлено)
