Відкритість, готовність до діалогу, здатність визнавати свої помилки та виправляти їх, повага до питань представників медіа, - те, що характеризує роботу сучасних підприємств. Але не найбільшого підприємства Волинської області «Кромберг енд Шуберт».
Судячи з поведінки частини менеджменту цього промислового гіганта, інвестиції з Європи зовсім не гарантують прихід європейського ставлення до рядових працівників. Як і дотримання високих стандартів роботи різних служб. В тому числі відповідальних за роботу із ЗМІ та контакти з громадськістю.
Причини цього явища не дуже зрозумілі. Може, топ-керівництво підприємства вважає, що до місцевих українських аборигенів можна ставитися не так, як до європейців. Може, помилково припускає, що Луцьк знаходиться в іншому історичному вимірі. Або ж думає, що соціально відповідальний бізнес та гідні умови праці і заробітку – це не ті речі, які мають обходити управлінський адміністративний апарат в Україні.
Зверхнє і зарозуміле ставлення частини менеджменту заводу «Кромберг енд Шуберт» чітко проявляється у спілкуванні з журналістами. Взагалі, складається враження, що журналісти для піар-служби цього гіганта – це люди, які задають надокучливі підступні непотрібні запитання і відривають від мегаважливої роботи. Що цікавитися можливими проблемами, які існують на підприємстві, є мало не злочинною діяльністю. Що хамити журналістам – це показник високої якості роботи менеджера з комунікації.
Цікаво, що підприємство, на якому працюють тисячі працівників, практично офіційний сайт зашифровано і з першої спроби віднайти в пошукових системах не так просто. Контактні дані піар-служби приховані. Телефону немає. Щоб потрапити до такої поважної гордовитої особи як піар-менеджер, треба пройти довгий і непростий шлях. А під час його проходження вислухати купу нарікань: що вам потрібно взагалі і яке ви маєте право турбувати нас? Напевно, простіше додзвонитися до міністра, ніж до звичайного менеджера на «Кромберзі». А перед цим отримати масу негативної енергії та зіпсований настрій.
Щоб не бути голослівним, наведу такий приклад. Нещодавно з секретного режимного підприємства «Кромберг енд Шуберт» просочилася інформація про те, що на підприємстві близько 20 працівників захворіло на кір. Звісно, потрапила вона не завдяки, а всупереч волі менеджменту з комунікації. При чому, зі слів робітників, адміністрація заводу вирішила приховати цей факт, щоб уникнути ризику запровадження карантину. Тому у медичних картках хворих замість діагнозу кір зазначають інші захворювання. Логічно, що журналісти вирішили поцікавитися, чи відповідає ця інформація дійсності і що робиться для того, аби локалізувати спалах епідемії.
Однак, взяти коментар у «Кромбергу» виявилося надзвичайно складною справою. Засекречені телефони та контакти, відверте незадоволення тим, що представники медіа наважилися потурбувати топ-менеджмент заводу з такого незручного питання, хамські відповіді та невдоволене бурчання, - усе це довелося відчути під час спілкування з представниками промислового підприємства з іноземними інвестиціями.
Після довгих очікувань та спроб ухилитися від відповіді щодо захворювань на кір, журналістам «ВолиньUA» нарешті порадили подзвонити до піар-менеджера. Але при цьому не утрималися від хамства та неадекватних коментарів: «Ви доросла людина, але несете якийсь бред, бо кір по всій області і тому нічого дивного, що він може бути і в нас».
В свою чергу, піар-менеджер, Тетяна Сомова повідомила таке: «Випадки захворювання на кір на Волині є очевидним і наше підприємство є дзеркалом цієї ситуації, адже на підприємстві працює 5000 людей практично з усієї області. Як тільки з’являються перші симптоми працівникам проводять щеплення. На підприємство завезена вакцина, яка знаходиться в медичному пункті, є черговий лікар, який готовий надати допомогу і зробити щеплення. Я можу запевнити, що порушення норм чинного законодавства на підприємстві немає».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Кромберг енд Шуберт»: у режимі особливої секретності
Загальна абстрактна відповідь є фірмовим стилем роботи піар-служби «Кромбергу» у Луцьку. Можливо тому, що основне завдання роботи цього відділу на підприємстві полягає у жорсткій цензурі просторів Інтернету та соцмереж. Як тільки у спільнотах Фейсбуку з’являється новина, яка містить не дуже веселу інформацію про реалії роботи на «Кромберзі», вона дуже оперативно видаляється. А разом з нею зникають і коментарі людей, які працюють чи працювали там. І можуть більш об'єктивно розповісти про умови роботи, ніж їхня рідна, але відірвана від життя піар-служба.
Відділ піару на волинському «Кромберг енд Шуберт» можна сміливо перейменовувати у відділ цензури та контролю за витоком інформації з підприємства. От тільки цікаво, чи схвалюють таку практику власники? Боюся, що у Європі такий менеджмент дуже скоро втратив би свої посади і не лише. Але в Україні інші реалії. Шкода тільки, що впроваджують і підтримують їх самі ж місцеві українці.
