Мені було десь 5, коли на центральній площі мого рідного Луцька відкривали пам‘ятник Лесі Українці.
Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив Олександр Положинський.
«Цьому передувала чималенька інтрига - якийсь час вже встановлений пам‘ятник стояв накритий білим (чи таким мені малює його моя уява) полотном, схований від цікавих, в тому числі й моїх, очей, а мою ще зовсім юну, але вже нестримну цікавість аж розривало - що ж там ховається? А що хата моїх діда з бабою стояла тоді в кількох хвилинах ходу від того захованого дива, то я залюбки приймав батьківську пропозицію побути в них - щоб не пропустити моменту, коли те диво відкриється.
До того я Лесю бачив лише в парку її імені. Він у нас великий і центральний, і на його центральній алеї стояла трошки давніша Леся, а біля її ніг - чи то басейн, чи то фонтан, в який прийнято було кидати монети. Я любив брати в батьків монети і кидати в той фонтан. Пізніше ми пробували з хлопцями виловлювати їх звідтіля за допомогою палок з пластиліновими наконечниками, але це була доволі програшна технологія проти тих хлопчаків, які просто лізли у воду й збирали монети руками. Тож спроби збирати чужі монети я швидко припинив.
З першого по восьмий клас я навчався у луцькій середній школі #15. Останні пару років навчання нашим класним кабінетом була кімната-музей Лесі Українки. На всіх стінах - стенди з фотографіями та розповідями історії родини Косачів, великими літерами набрані цитати Лесиних віршів. Я мало що пам‘ятаю з того всього, але дуже врізалося в пам‘ять «я була малою горда»...
Я дуже любив місце біля нашого Замку Любарта, де росло величезне дерево й стояла табличка «Ясен - улюблене дерево Лесі Українки». Не знаю, як сама Леся, а я любив посидіти попід тим ясенем на лавці, яку там для того й поставили. Щоб такі, як я, під ним сиділи. Але от біда - минулого року того ясена не стало, а я й не помітив.
Особистість людини формується під впливом безлічі більших чи менших факторів. Не можу назвати себе великим знавцем чи прихильником творчості Лесі Українки, але те, що без її впливу на моє життя не обійшлося, - факт. За що й дякую», - йдеться в дописі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Театральному майдані Луцька вшанували пам’ять поетеси Лесі Українки (ВІДЕО)
