image
25 Вересня 2020 | 12:50

Богдан Богонос: Я ніколи не обіцяю людям того, що не можу виконати

Депутат Луцької міськради від ВО «Свобода» Богдан Богонос відомий мешканцям мікрорайону Вишків. Завдяки активній позиції обранця громади, в останні роки увага влади до розвитку цієї частини міста зросла. Втім, попереду ще багато роботи. У інтерв’ю Богдан Богонос ділиться з читачами цікавими фактами та подіями з свого життя. А розповісти йому, попри природню скромність, справді є про що.

- Богдане Михайловичу, розкажіть про перші роки вашого життя. Як вони пройшли?

- Народився я у селі Смолява Горохівського району. До 12 років мешкав сам з мамою. Моє дитинство припало на важкий період. Це були 90-ті роки. Зарплату мамі у лікарні платили з затримками. Та й сама зарплата була малою. Довелося вже з 5-го класу шукати додаткові заробітки. У шкільні роки працював у місцевому колгоспі. Також у цей період особливого розвитку набула ринкова торгівля. Вирощені у селі продукти возили у міста та містечка. Зокрема у Берестечко, Броди, Львів, Луцьк. Словом, виживали як могли.

- Де здобували освіту?

- Закінчив школу у сусідньому селі Зелене. Потім навчався у ВПУ №6 міста Луцька. Здобув спеціальність телерадіомеханіка 4-го розряду. Чому обрав цей фах? Це знову ж таки пов’язане з реаліями того часу, коли ця спеціальність була затребувана. А вже пізніше, у 2010 – 2015 роках, отримав вищу освіту у тодішньому Східноєвропейському університеті імені Лесі Українки за спеціальністю політологія.

- Як розпочиналася ваша трудова кар’єра?

- Мені пощастило. На початку 2000-х років у Луцьку працювала комп’ютерна фірма «Сталкер». Спочатку я потрапив туди на практику. Ми там збирали комп’ютери з комплектуючих та здійснювали елементарний ремонт техніки. Через півроку мене взяли на роботу на посаду інженера. Через два роки отримав пропозицію попрацювати у школі селища Голоби Ковельського району викладачем комп’ютерних курсів. Там пройшли наступні два роки мого життя. А у 2005 році розпочалася моя кар’єра в компанії «Континіум». Роботу знайшов через агенцію з працевлаштування. Рівень моїх знань підійшов роботодавцю, і мене взяли на роботу. З цього часу працюю тут на посаді інженера. Моя функція – підбір, закупівля, налаштування оргтехніки для структурних підрозділів компанії.

- Ви – депутат Луцької міськради від ВО «Свобода». Що привело вас у політику?

- Все розпочалося з батьківського комітету луцького дитсадка №6, в якому мене обрали головою. Завдяки активній позиції батьків, нам вдалося вирішити чимало питань. Також я був членом громадського руху «До майбутнього – з освітою», завданням якого було запровадження електронної черги у дитсадки. Думаю, це підштовхнуло мене до громадсько-політичної діяльності.

Про «Свободу» дізнався через Інтернет у 2012 році. Зайшов на сайт, заповнив анкету, почитав програму. Зрозумів, що це – моє. Потім прийшов на офіс. де познайомився з нинішнім головою Луцької міської організації Миколою Федіком та покійним нині Андрієм Калаханом. І з того часу крокую разом із «Свободою». Брав участь у різних акціях політичної сили. Мені імпонувало, що є команда, яка працює та об’єднана ідеєю. Що «Свобода» - жива партія, а не проєкт, який існує під вибори.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Андрій Білан: Потрібно бути собою і залишатися людиною

- 5 років депутатської каденції позаду. Як ви можете їх оцінити?

- Відчуття неоднозначні. З одного боку, надихає те, що вдалося зробити для громади міста та мого мікрорайону Вишків. Зроблено ремонти у дитсадку №18 та школі №12. У 2015 році третина вулиць мікрорайону не освітлювалась. Зараз фактично на кожній вулиці є світло. Одним з напрямків моєї роботи стала робота з молоддю та її залучення до патріотично-виховних акцій. Також вдалося організувати чудові заходи у співпраці з Волинським обласним еколого-натуралістичним центром. З іншого боку, є певне розчарування у байдужості частини лучан. Зміни можливі, коли є громадська активність. Проте дехто досі чекає на чудо, замість того, щоб гуртуватися і разом досягти цілей.

- Поділіться вашими інтересами та хобі

- Основне моє захоплення – туризм і подорожі. Ще до того як Росія анексувала Крим, я щоліта їздив на півострів. Брав намет, рюкзак. Мій старший син у свої 5 років піднімався зі мною на обидві вершини гори Демерджі. Ми спочатку відпочивали на морі, а потім подорожували горами. Піднімалися на гірські вершини, відвідували водоспади, лазили по печерах. Зараз моєму старшому сину 12 років. Він вже сім раз був на Говерлі. Ми з ним пройшли весь Чорногірський масив в Українських Карпатах. Відвідали усі найвищі вершини – від Попа Івана до Петроса.

Кожного року ми робимо одну-дві поїздки в гори. Щоб просто пройтися, перевірити свої сили, відпочити душею. Другий мій син, якому минулого року виповнилося чотири, також вже побував на Говерлі. Крім того, я об’їхав фактично всі замки України. Був у різних печерах.

Ще одне моє хобі пов’язане з виноградарством. Після роботи хочеться відпочити. І от в мене виникла ідея вирощувати виноград. Зараз маю понад 50 сортів. Роздаю друзям та знайомим. Пригощаю дітей у дитсадку. Виноград вирощую не під реалізацію, а для власних потреб. Також робимо вино.

- У яких країнах ви хотіли б побувати?

- Так склалося, що офіційно мені не вдалося побувати ще в жодній іноземній країні. Щоправда, неофіційно я був у Румунії. Одного разу взимку ми п’ять днів йшли через масив Мармароси. А кордон там проходить через вершини гір. Намет для ночівлі ми ставили з румунського боку гори, бо з нашого був вітер.

У 2013 році я активно готувався до поїздки на Кавказ. Моєю ціллю була найвища гора Європи – Ельбрус. Однак, російська агресія проти України звела ці плани нанівець. Однак, в мене є бажання з’їздити до Грузії та піднятися на вершину Казбеку. А ще – побувати на виноградниках Франції.

- Якими принципами керуєтеся у житті?

- Мій основний принцип: я ніколи не обіцяю людям, того, що не можу виконати. Ще один принцип, яким я керуюся у житті – сім’я понад усе. Не уявляю свого життя без сім’ї. Дуже сильно залежу від того, чи є в мене надійний тил та підтримка близьких людей в тому чи іншому починанні. Іноді краще відмовитися від певних задумів, якщо їх не розділяють мої рідні.

- Не можу оминути теми майбутніх місцевих виборів. Після 25 жовтня Луцьк стане центром великої громади. Шостий округ, в якому ви йдете першим номером у списку ВО «Свобода» на виборах до міської ради, включатиме також території Прилуцького старостинського округу та нинішньої Жидичинської ОТГ. Як успішно інтегрувати сільські території у склад міста?

- Потрібні комплексні рішення. Інтегрувати сільські території у склад міської ОТГ буде непросто. В першу чергу мешканці сіл мають відчути позитивні наслідки приєднання до Луцька. Мова йде про краще транспортне сполучення. Кращі дороги та освітлені вулиці. Впорядковані території, відремонтовані амбулаторії, школи і дитсадки. Доступ до різноманітних адміністративних послу на місцях. Появу нових робочих місць. Ось тоді, коли це все буде зроблено, можна стверджувати: від збільшення Луцька виграли всі. Ми стали потужнішою великою громадою, яка дбає про всіх, незалежно від місця проживання.

- Нещодавно Луцьк відсвяткував 935-річчя. Ким для вас є Луцьк?

- Це місто, де мешкаю я і де мешкає моя родина. І це, напевно, головне. Я не планую залишати Луцьк чи тим більше виїжджати за кордон. І прагну, щоб місто розвивалося. Бо тут жити мені, моїм дітям, сусідам, друзям та усім, хто мене оточує.

Спілкувався Петро Герасименко

Бажаєте першими дізнаватись останні, важливі та цікаві новини Луцька, Волині, України та світу? Приєднуйтеся до нашого каналу Telegram .

Також слідкуйте за нашою сторінкою у Facebook .

Вас також може зацікавити