"Сміливий, розумний... надзвичайно популярний, вміє, як ніхто інший, вдало діяти; сильний і хитрий, як лис; людина відважна і завзята", — писав про козацького полковника Івана Богуна його сучасник — польський історик Веспасіан Коховський.
Іван Богун. Літографія Яна Мадеєвського, 1884 рік
Місце й час його народження невідомі. Відомо, що походив з української шляхти, мав добру освіту. Можливо, навіть інженерну, оскільки добре розумівся на зведенні фортифікаційних споруд. Мав сина Григорія й онука Леонтія.
Із початком повстання Богдана Хмельницького 1648 року Богун стає одним із його сподвижників. Гетьман призначає його полковником вінницьким. Полковницького пернача утримував упродовж 15 років — жодному іншому діячеві ранньої Гетьманщини такого не вдавалося. Як і здобути стільки перемог під час Визвольної війни. У битві під Берестечком після того, як татари зрадили козаків і взяли в полон Богдана Хмельницького, Богун вивів більшість козацьких військ із облоги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Любов неможлива без повного довір'я, - говорила поетеса Олена Теліга
Він був проти політики поступок Польщі, а 1654 року — противником союзу з Москвою. Єдиний зі своїм полком не прибув до Переяслава й не склав присяги московському цареві. Згодом очолив антимосковську старшинську опозицію. А по смерті Хмельницького виступав як за унезалежнення від Москви, так і проти зближення з Польщею чи Туреччиною. 1662-го поляки схопили Богуна й кинули в Мальборзьку фортецю. За рік його звільнив польський ставленик гетьман Павло Тетеря, аби використати популярність Івана Богуна в запланованому польським королем поході на Україну.
Його включили до польської військової ради, призначили наказним гетьманом козацького війська. Приймаючи це призначення, Богун мав на думці скористатися походом, щоби силами своїх козаків, лівобережних частин гетьмана Івана Брюховецького та московського війська вигнати поляків з України. Один козак мав передати листа російському командувачеві Григорію Ромодановському від Богуна. Але зрадив — віддав його королеві.
Івана Богуна заарештували. На світанку 27 лютого 1664 року його розстріляли в польському таборі поблизу Новгорода-Сіверського.
Олександр ГУНЬКО
