Кожен рік приносить у життя міста як добрі, так і сумні події. Насиченим, і навіть надзвичайно насиченим на важливі події був цей рік для нашого міста. Ми усі разом святкували 1030-ліття міста, щиро переживали за здоров’я наших Заслужених діячів, плакали за загиблим на війні, асфальтували вулиці і мріяли про оновлену площу міста. Але рік минає, забираючи ці події з собою, і залишає про них лише спогади. Видання «ВолиньUA» пропонує пригадати, яким був 2018 рік у Володимирі-Волинському?
Візит року – приїзд патріарха Філарета
До Володимира-Волинського, у травні 2018 року, Святійший Патріарх Філарет приїхав вдруге. Уперше Його Святість відвідував княже місто у 1991 році на зорі становлення незалежності Української держави. У кафедральному соборі Різдва Христового Святійший Патріарх Філарет, у співслужінні запрошеного єпископату та духовенства, очолив святкову Літургію, згодом поклав квіти до стели загиблих у російсько-українській війні мешканців Володимира-Волинського та дав прес-конференцію.
Тоді у княжому місті Патріарх сказав, що Українська Церква буде міцною основою нашої Української держави:
«Ми хочемо, щоб в Українській Церкві об’єднання відбувалося в дусі християнської любові. Що це значить? Коли об’єднаємося, ми не будемо ділити – це наші, а це – не наші. Всі, хто буде належати до Української Церкви, – всі наші, хто би він не був раніше. Ми повинні виявити християнську любов, бо вона єднає, а гріх – роз’єднує. Ми маємо намір іти дорогою любові та вільно приймати владу Української Церкви».
Як бачимо, його слова збулися – нині Україна має Помісну Церкву, нового Предстоятеля, а парафії Московського патріархату, хай поки поодинці, але переходять до неї. Тож процес пішов!
Відзнака року – Сергій Шишкін став Заслуженим діячем мистецтв України
Ох і похвилювалися цьогорічної весни друзі та шанувальники творчості композитора та пісняра за його здоров’я. Та не був би це Сергій Шишкін, який, перенісши інсульт, уперто взявся за реабілітацію, і вже на своє 60-річчя зміг зібрати друзів на концерт.
І ось – з нагоди Дня незалежності України, яка завжди – в думках і серці співака, він отримує звання «Заслужений діяч мистецтв України». В президентському указі йдеться:
«За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм».
Ще раз щиро вітаємо: хай легко твориться і добре ведеться!
Юні герої року – школярі, що допомогли поліції зловити злодія
Наприкінці серпня учні гімназії ім. О.Цинкаловського допомогли правоохоронцям впіймати злочинця, який серед білого дня на вулиці Володимира-Волинського грабував авто. Шестикласники Анатолій Матусевич, Владислава Єрко та Ігор Гузь поверталися зі святкування дня народження і стали свідками злочину. Побачивши підозрілого чоловіка біля припаркованого на узбіччі дороги авто та почувши звук розбитого скла, діти не розгубилися: відразу почали знімати подію на камеру телефону та взялися шукати власника авто.
Згодом школярі змогли впізнати злочинця на камерах спостереження, і завдяки цьому за три дні після події правоохоронці змогли затримати злодія.
Нове письменницьке обличчя року – журналістка Віталіна Макарик видала оповідання
Чи здатний ліфчик зіпсувати побачення? Чи, навпаки, він здатен зробити його незабутнім? А якщо це побачення перше? Думаю, що кожен, хто прочитає збірку підліткових оповідань «Перше побачення», власне і пригадає той перший щем від першого побачення. А відкриває збірку оповідання «Ліфчик» журналістки і поетеси з Володимира-Волинського Віталіни Макарик. У цій книзі є тексти семи авторів, але найбільш схвальні відгуки отримало оповідання саме Віталіни. З чим її й вітаємо та чекаємо на нові творчі доробки!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ну, ти не можеш без якоїсь порнографії» або що ТАКОГО в оповіданні Віталіни Макарик?
Дослідження року – розріз валів городища
Вперше в історії археологічних досліджень на валах городища у Володимирі зробили розріз валу, аби визначити час, коли його насипали. Археологічну експедицію Інституту археології НАН України очолив кандидат історичних наук Андрій Петраускас. Розріз валу зробили біля місця, де згідно з ескізним проектом «Реставрація, пристосування та музеєфікація пам’ятки археології – «Городище-Вали ІХ-ХІІІ» у місті Володимир-Волинський», має бути в’їзна вежа.
Археологи кажуть, що городище у Володимирі виникло не на порожньому місці, а ще до того, як тут утворилося місто, – люди вже проживали.
«Сьогодні у науці склалася така проблемна ситуація – ніхто не заперечує, що місто є, що було столицею князівства, а от коли сформувалися оці оборонні споруди, ніхто не знає», – зазначив пан Петраускас, який сподівається продовжити дослідження і у 2019 році.
Прогрес року – розчищення річки Риловиці
Нарешті десь у чиновницьких кабінетах зглянулися на річку Риловицю, що у Володимирі-Волинському, та виділили кошти на її очищення. За легендою, утворилася ця річка на місці загибелі лютого змія. Він жив під землею і поїдав молодих дівчат. Багато відважних лицарів билися зі змієм, але ніхто не міг його перемогти. Лише воїн, який приїхав із далеких країв, переміг змія. І коли змій конав, то дуже бив хвостом по землі й вирив ним глибокий рів, який наповнився водою. Назвали люди цей рів річкою Риловицею.
Коли готувалися відзначати 1000-ліття Володимира-Волинського, то на острові, який є посеред річки, облаштували зону відпочинку. Та з часом усе занепало. І лише у цьому році річку почистили від зарослів і намулу. Глибина очистки – до 1 метра. У майбутньому в районі річки Риловиця буде рекреаційна зона.
Втрата року – загибель у війні Василя Крищука
Ще одного сина втратила волинська земля та наше місто у 2018 році – в бою з диверсійно-розвідувальною групою загинув наш земляк Василь Крищук. Загинув від ворожої кулі в серце, яка увійшла збоку від «броніка».
Василь Крищук був переконаним націоналістом, активним учасником Революції гідності, спільно з побратимами з «Легіону Свободи» пішов захищати нашу землю від московського окупанта. Демобілізувавшись із фронту, невдовзі повернувся бити ворога знову...
Героїчно загиблому під час бойових дій за державний суверенітет і територіальну цілісність України, проявлені героїзм і мужність військовослужбовцю 14-ої окремої механізованої бригади старшому солдату Крищуку Василю Юрійовичу присвоїли звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» (посмертно) та нагородили відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський».
Болячка року – кір
Епідемія кору «накрила» цьогоріч і Володимир-Волинський. Через цю хворобу у місті навіть проводили екстрену нараду, на яку, крім місцевих лікарів і освітян, прибули начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Ігор Ващенюк, начальник управління освіти і науки ОДА Людмила Плахотна, начальник управління цивільного захисту ОДА Олександр Блащук, в.о. директора ДУ «Волинський обласний лабораторний центр МОЗ України» Наталія Янко.
Кір – справа серйозна, а тому школярі та студенти навіть сиділи на карантині й було обмежено всі культурно-масові заходи. Лікарі ж і надалі закликають батьків проводити вакцинацію дітей.
Ляп року – депутат Мороз і його «раздражітєльний фактор»
Не міг у цьому році не відмітитись і скандальний депутат міської ради від партії «Наш край Руслан Мороз. Так, під час голосування за підняття червоно-чорного прапора назвав цей прапор «раздражітельним фактором».
«Прошлу сесію юридичний відділ дав оцінку всім тим прапорам, – перше. Друге: нам треба, щоби не дратувати один одного і не треба, щоби захід, схід, і п’яте-десяте... Нам треба мир. Якщо ми всі ті речі, які ми тут всі робимо, для, щоб комусь сподобатися, якійсь частині населення, а нада подобатися всій Україні. Поетому давайте вот еті всі раздражітельниє фактори, давайте будемо їх убирати. Поетому моя позиція – зняти і не голосувати. І хочте – прапора при хаті собі вішайте, любі, нема питання», – сказав Мороз.
Втім, до слів цього депутата його колеги не прислухались, і у Володимирі-Волинському будуть віднімати прапор у визначні дні національно-визвольних змагань.
Супер гендер року – мер міста дав премії чоловікам-чиновникам до 8 березня
Тільки Петро Саганюк міг так тонко «потролити» чоловіків-чиновників, які працюють у міській раді княжого міста – взяв і виписав їм премії з нагоди Міжнародного жіночого дня. Премії отримали його заступники та ще сім чоловіків, які очолюють різні відділи та управління. До прикладу, Віктор Фіщук, котрий керує управлінням житлово-комунального господарства і будівництва.
Звісно, премії посадовці собі люблять виписувати, і дивного в цьому аж нічого немає, і воно навіть логічно, що з нагоди Міжнародного жіночого дня премії виписують жінкам. Так, до прикладу зробив мер Ковеля Олег Кіндер – дав премії лише жінкам. Але коли їх виписують чоловікам? Мабуть, у Володимир-Волинській міській раді таки досягли ідеальної гендерної рівності. І не просто досягли, а перевершили усі міські ради міст обласного підпорядкування. Бо ні в Луцьку, ні в Нововолинську ніхто премій до 8 березня, а тим більше чоловікам, не виписував.
«Екзорцист року» – громадський активіст Дмитро Себій
Активіст, борець за незалежність України Дмитро Себій на урочистостях із нагоди 1030 річниці міста прочитав вірш Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим…». Слова вірша змусили прихожан та священиків церкви Московського патріархату залишити захід.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Топ перерізаних «лєнточок» на Волині у 2018 році
Прихожани МП дещо емоційніше сприйняли твір, дехто перехрещував декламатора, хтось плював у його сторону, а хтось казав, що він – «нечиста сила». У цей же час священики і прихожани Київського патріархату підтримати декламатора оплесками. А наприкінці пролунало «Слава Україні – Героям Слава!».
Після цієї події активна частина містян жартома нарекла Дмитра Себія «екзорцистом», адже він завжди гарно та емоційно читає Кобзаря. І, як показало життя, – читає недарма…
Скандал року – ситуація навколо собору Юрія Переможця
Парафіяни собору Юрія Переможця в червні 2018 року замкнули храм і не впускали туди ні священиків, ні людей. Сталося це через те, що вище церковне керівництво прийняло рішення зняти отця Євгена з посади настоятеля собору, а його сина отця Андрія – перевести на іншу парафію. Прихожани мобілізувалися на їхній захист і написали звернення до Патріарха Філарета, під яким свої підписи поставили понад 750 людей. Аби вирішити конфлікт, до нашого міста прибула патріархальна комісія УПЦ КП у складі поважних архієреїв. І схоже, що до думки людей прислухалися, адже обидва отці і нині служать у соборі Юрія Переможця.
Недобудова року – стоянка біля собору Різдва Христового
Біля собору Різдва Христового у самому центрі Володимира-Волинського планували збудувати нову парковку. Завершити роботи повинні були до травня 2018 року. На цю справу виділили до мільйона гривень, але лише вирівняли територію, і на тому процес зупинився. Все вперлось у землю: частина земель, де має бути парковка, знаходяться у постійному користуванні церковної громади, а частина – міська. Радились, думали обмінятися ділянками, але, схоже, компромісу не знайшли, і тому біля собору – не паркова, а розрита територія.
Хронічний процес року – ремонт Володимир-Волинського історичного музею
Нарешті у цьому році з мертвої точки зрушило питання ремонту історичного музею імені Омеляна Дверницького. Цієї події чекали не лише шанувальники старовини, але, й певно, усі жителі міста, адже будівля музею знаходиться в центрі і не дуже приємно споглядати на її облуплені стіни. Втім, до стін у 2018 році ремонтники не добралися. Зробили лише сходи, прилаштували пандус та замінили вікна. Сподіваємося, що у наступному році руки дійдуть і до фасаду.
Пшик року – реконструкція центральної частини міста
Про те, що площу княжого міста, яка пахне совком і схожа на військовий плац, потрібно змінювати, говорили давно. І ось у лютому громадськості міста презентували аж чотири можливі варіанти реконструкції центральної частини Володимира-Волинського. Свої роботи представили Михайло Габріель, Андрій Гнатюк, Тарас Дукельський і Василь Нечипорук. Деякі проекти передбачали торгові ряди на вулицях Ковельська та Шевченка, відновлення дзвіниці костелу Іоакима та Анни, встановлення фонтану замість обеліску Слави, встановлення пам’ятника символу міста – Юрію Змієборцю.
Та не лише площі торкалися проекти, але й передбачали реконструкцію скверу біля музею та встановлення в ньому скульптуру монаха капуцина, який за легендою там освячував воду. Пропонували навіть встановити пам’ятник Небесній Сотні у сквері напроти ресторану «Дружба».
Гарно поговорили. Пару випустили. А віз – і нині там…
Тож на закінчення року, що минає, хочеться побажати усім нам, аби наші слова не розходилися зі справами. А добрі справи чекали на нас і в 2019 році. Щоби поменше було перипетій, скандалів, а побільше – звичайного людського щастя!
З прийдешнім Новим роком вас, дорогі читачі!
Ярослава Вознюк
