Довга шия – характерна риса жирафів. Тож біологи довго намагалися з’ясувати, для чого вона їм. І таки знайшли пояснення.
Раніше вчені висували гіпотезу, згідно з якою шия розвинулася для сексуального відбору (самці борються ними за самок).
Однак нове дослідження спростувало цю теорію. Його результати, опубліковані в Mammalian Biology, свідчать, що ця частина тіла потрібна тваринам для пошуку їжі. Завдяки довгій шиї жирафи мають можливість діставати листя з високих дерев, пише IFL Science.
Науковці вивчали особин масайського жирафа (G. tippelskirchi), які мешкали в неволі та в дикій природі. Вони вимірювали пропорції їхніх тіл: шиї, передніх і задніх ніг та тулуба.
"Ми виявили, що самки мають пропорційно довшу шию порівняно з передніми лапами, ніж самці, що суперечить гіпотезі, яка припускала, що еволюція довгої шиї жирафів зумовлена конкуренцією між самцями", – розповіли автори дослідження.
Взявши до уваги родовід і вік жирафів, яких утримували в неволі, команді вдалося встановити, що при народженні їхні пропорції не залежать від статі. Самці ростуть швидше, але лише в період статевої зрілості можна помітити значні відмінності.
Спостереження показали, що відносно загального розміру тіла самки жирафів мають довші шиї, що робить гіпотезу про те, що шия слугує для статевого дозрівання, малоймовірною.
Натомість вчені вважають, що потреба в їжі самок, які майже постійно вагітні або годують малят після досягнення статевої зрілості, спричинила таке надзвичайне подовження шиї.
"Жирафи перебірливі в їжі – вони їдять листя лише кількох видів дерев, а довша шия дозволяє їм діставати листя, до якого не може досягнути хтось інший", – зазначив Даг Кавенер, професор з Університету штату Пенсільванія (США).
Однак з’ясувалося, що самці мають довші передні лапи та ширші шиї, ніж самки. Дослідники припускають, що це дає їм перевагу в битві з суперниками. Тож науковці мають намір провести додаткові дослідження, аби перевірити свої припущення.
Окрім того, біологи виявили відмінність між тваринами, які живуть в неволі, та тими, які мешкають у дикій природі. У першої категорії 15% самців мали розміри тіла, які не відповідають їхнім нормам.
"Ми припускаємо, що статеві зміни пропорцій тіла підтримуються в дикій природі завдяки природному та/або статевому відбору, а в неволі відбір послаблюється, що призводить до розбіжностей у зовнішньому вигляді", – зауважили автори дослідження.
