На перехресті вулиці 20 липня та Карбишева у Володимирі-Волинському на городі літньої жінки стоїть старенький хрест. До нього вже кілька десятків років приїздять молитися жінки, аби Бог благословив їх народженням дитини.
Про те, чому хрест опинився на городі і власне, як він з’явився кореспонденту «ВолиньUA» розповіла хранителька оберегу - Валентина Лупенко.
У своїй хаті пані Валентина мешкає з 1962 року. Разом з чоловіком народили двох синів.
Пригадує, що за розповідями старожилів вулиці, раніше хрест стояв посеред ґрунтової дороги. А встановило його польське подружжя, яке довго не могло мати дітей.
- У них померло 11 дітей. То невчасно народиться, то народиться і помре. Вони їздили по багатьох лікарях та шукали допомоги. В одному з монастирів їм сказали поставити на середохресній дорозі – фігуру, тобто хрест. Вони так і зробили. А згодом виховали двох діток. Дівчинка була така гарна як ангел, - розповідає Валентина Лупенко.
З початком Другої світової війни ця родина виїхала до Польщі, а хрест лишився. У 1953 році він оновився. Про диво почули люди і почали масово, по кілька сотень, на день приходити до хреста. Звісно, він заважав радянській владі. Якось вночі комуністи прийшли та звалили його. Чоловіки з вулиці зібралися та принесли святиню до обійстя Лупенків. Вирішили хрест забетонувати аби більше не могли звалити.
- Я не була партійна, працювала в дитсадку вихователькою. Чоловік був водієм, помер у 48 років від інфаркту. Не мали комуністи до нас як причепитися, але періодично приходили зі словами «приберіть того хреста». Вони прийдуть – я їх вижену.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поляк «на ровері» розпочав мандрівку Україною з Волині
- Зараз про хрест трохи призабули, але раніше йшло багато людей. Особливо багато жінок приїздило з Львівщини. Одна прийшла і хотіла дати мені жменю різних золотих прикрас аби я хрест доглядала. Я відповіла, що і так доглядатиму і золото не взяла. Ще одна жінка молилася біля хреста і просила Бога аби він послав їй сина. Син народився. Вона кожного свята та щонеділі приносила квіти. Тут було багато рушників. За ними навіть хреста не було видно, - пригадує господиня.
Нижня частина хреста зроблена з дерева, але прочитати напис з датою встановлення чи якимись іншими відомостями уже неможливо. Та, напевно, це і так важливо, головне – вірити та щиро молитися.
Ярослава Вознюк
