У 62 роки – пригоди тільки починаються. Так, мабуть, вирішив землемір Андрій Лєшняк і сів на велосипеда, аби проїхатися рідною Польщею та сусідніми країнами. У минулому році завітав до країн Прибалтики, а цьогоріч – до України, і місто Володимир-Волинський стало першим на Волині, у яке він прибув.
Познайомилися ми з цим чоловіком випадково в одній із кав’ярень Володимира-Волинського. Він російською, з сильним польським акцентом, запитав нас, що за монумент стоїть на місцевій площі і що це за портрети обабіч нього? Пояснили, що монумент – це обеліск Слави, і присвячений він Другій світовій війні, а портрети поруч – це наші земляки, які загинули у сучасній російсько-українській війні.
– Так багато? І це всі з вашого міста? – перепитав.
– І з міста, і з району. Є там портрети, з яких на нас дивляться наші друзі, – відповіли.
– Це страшно! Вони ж такі молоді! – промовив, скрушно хитаючи головою пан за сусіднім столиком.
Так слово за словом розговорилися. Пан представився Андрієм Лєшняком. У Польщі має приватну фірму, яка надає послуги з геодезії. Розповів, що «на ровері» подорожує Україною. Планує, крім Володимира-Волинського, відвідати ще Луцьк, Дубно, Кременець та Кам’янець-Подільський. На початку грудня вже має бути у Польщі, бо закінчиться страховий поліс…
Цікавимося, що спонукало його сісти на велосипед і мандрувати. Каже, що живучи у селі біля Вроцлава, практично ніде не їздив, а коли випала нагода поїхати у східну Польщу – був вражений побаченим. Одна країна, а відмінності таки є.
– Я вирішив подорожувати сам, бо в туристичних групах ти затиснутий у рамки програми. А так – я сам планую маршрут і виділяю на огляд міста та різних місць стільки часу, скільки хочу. Але найбільше мені подобається зустрічати людей та спілкуватися з ними. Люблю заводити нові знайомства. Та й люди, бачачи подорожнього, часто запрошують то на каву, то на сніданок. Але різні люди трапляються, коли бачу, що можуть бути непорозуміння – уникаю їх.
Для подорожі велосипедом придбав спеціальний одяг. Коли ніч застає в дорозі – ночує у палатці. За весь час подорожей жодних неприємностей не мав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шукаємо грант на дослідження під Володимиром підземного міста, – Роман Віслобоков
Ця поїздка Україною для нього – перша, але не остання: в наступному році хоче відвідати Сарни та Теребовлю. Планує велосипедну мандрівку і до Білорусі.
– Коли не зможу крутити педалі «ровера» – куплю човна та плаватиму річками. Розпочну з рідної Вісли, з її витоків – і до місця падіння у Балтійське море…
Напевно, авантюрний характер у цьому чоловікові дрімав до певного віку, а тепер настав час дати йому волю. До речі, один із його синів, а виховав пан Андрій двох синів і доньку, – теж любить подорожувати. Побував уже в Гімалаях, Японії і навіть Північній Кореї.
Що ж, наразі у пана Андрія мандрівка Україною – і сотні кілометрів, які потрібно здолати. Побажаємо йому легкої подорожі та приємних зустрічей і неймовірних вражень! І нехай трапляються йому на шляху тільки приємні люди і позитивні пригоди. І хай тільки позитивними будуть у нього спогади про нашу країну, якими він ділитиметься зі своїми земляками.
Ярослава Вознюк
