Мальовниче озеро Світязь – центральна водойма системи Шацьких озер. Воно є другим (після Ялпуга) і найглибшим озером з усіх українських водойм природного походження, з найбільшими запасами прісної води.

Світязь нагадує море не лише розмірами, але і півметровими хвилями, які з’являються на водній поверхні у вітряну погоду. Світязь має карстове походження, а підживлюється за рахунок артезіанських джерел. Вода в озері дивує м’якістю і прозорістю. Середня глибина озера складає сім метрів, а максимальна досягає 58,4 метри. Світязь простягається на 2750 гектарах. Верхні шари води влітку прогріваються до 20 °C і більше, на глибині (15—17 м) температура постійна і становить 9 °C. Взимку озеро замерзає.

ЗАГАДКОВИЙ ОСТРІВ

У центрі Світязю височіє острів, площа якого складає близько семи гектарів. Його поверхня покрита деревами і екзотичними рослинами. Походження цього острівця обросло безліччю цікавих легенд.
За однією з них, на місці озера багато років тому стояв чудовий замок князя. Під час нападу ворогів на сусіда князя, він залишив замок і всіх жителів без захисту і вирушив на допомогу сусідові. Коли вороги підійшли до стін замку, княжа дочка закликала молитвою до Неба, щоб замок не дістався ворогу. І тут же стіни замку почали валитися, і все пішло під землю, а на місці поселення початок утворюватися велика красиве озеро з цілющою водою і безліччю чудових квітів на берегах. За другою легендою, острів землі виник на місці, де перетворилися на явір і липу хлопець і дівчина. Її називають “Островом закоханих” та мешканці села Світязь, кажуть, що є шлях, по якому можна пішки дістатися від острова до берега, але де він ніхто не знає.

Інша легенда говорить, що колись Полісся було морем, а в ньому плавали кити. Потім море висохло. Залишилося лише найглибше його місце – там, де зараз озеро Світязь. А кит, який тут залишився, перетворився на мальовничий острів з романтичною назвою «Острів закоханих». За однією з легенд, у давні часи на цьому місці стояло красиве місто. Одного разу воно зненацька провалилося, вода, що хлинула з надр землі, затопила місце провалу, а дівчата з цього міста перетворилися на рослини. Раз на рік рослини розквітають і вкривають дзеркальну гладінь красивими блакитними квітами.

МАЙЖЕ МОРЕ

У сонячну погоду дно озера Світязь просвічується крізь кількаметровий шар прозорої, як сльоза води. Розташоване озеро неподалік селища Шацьк, центру відновленого в 1993 році району. Окрім нього, тут є ще понад двадцять озер. Та найкрасивіше і найбільше серед них, звичайно, Світязь.
Є у Світязя якась дивовижна сила. Той, хто хоч раз занурився у його кришталеву воду, відчув велику світлу радість, буде повертатися у цей край знову й знову. Дуже приємне у Світязя дно – його встеляє м’який білий пісочок, тож і озерні пляжі, а не тільки саме озеро, нагадують море. Та хіба на морі позбираєш чорниці, ожину, гриби? Куди б не пішов, куди б не поїхав у цьому краї, дорога обов’язково виведе до лісу. Він займає половину території Шацького природного комплексу. Оскільки майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси, повітря тут чисте, напоєне ароматом хвої. Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.
Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя і інших Шацьких озер. Дехто вважає, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками.