«Мій батько був хорошим спеціалістом, любив «чудакувати» у майстерні, тому захоплення металом передалося й мені. Ось втулка для аеросанів, яку він зробив у 1959 році,» - показує батьківський винахід, що слугує згадкою про тата.
«Для гвинтокрила вона не знадобилася. Це я зрозумів, коли занурився у журнали «Техніка молоді» та «Моделіст-конструктор», такі популярні у свій час. Зі школи почав збирати й запчастини до майбутнього вертольота. А вже навчаючись у Львівському сільськогосподарському інституті, виточив один із елементів до несучого гвинта.
Ідея створити власний гелікоптер народилася ще в дитинстві і ніколи мене не полишала
Коли в Івана Омельчука були готові всі деталі до гелікоптера, виготовлені власними руками, він придбав заводські двигун та лопаті, значно надійніші в експлуатації, ніж будь-які інші. Склався оригінальний літаючий апарат, без жодного копіювання вже існуючих, в якому застосував власне ноу-хау. Йдеться про конструкцію, що працює без автомата перекосу, адже завдяки останньому під час польоту гелікоптера виникає велика вібрація, окрім того, для нього потрібні ще три шарніри на кожну лопать, а це зайві витрати. Завдяки винаходу вдається позбавитися вібрації і таке рішення є виправданим.
- Працював над створенням гелікоптера три зими, бо влітку було ніколи, -- говорить майстер. -- Дуже хотілося відірватися від землі і відчути себе вільним.
Щодо технічних характеристик, то гвинтокрил важить 210 кілограмів і може розвивати швидкість до 150 кілометрів за годину. Має двигун у 90 кінських сил, діаметр несучого гвинта становить 7 метрів, це дозволяє конструктору брати із собою в політ ще й пасажира. При його виготовлені були використані нержавійка, алюміній і титан.
- Щоб підняти повітряний корабель або опустити його на землю, не потрібен спеціальний майданчик, -- каже Іван Омельчук.
– Він простий і зручний в експлуатації. Але щоб почути думку спеціалістів з літакобудування про винахід, і вирішив взяти участь у Всеукраїнському авіаційному зльоті імені Сергія Корольова, де більше 200 учасників представляли свої літаки, ротоплани, мотодельтаплани, вертольоти та пароплани. Щодо гвинтокрилів, то їх нині роблять дуже мало, віддаючи перевагу ротопланам.
- Хтось ще із волинян брав участь в цьому заході?
- На жаль, ні, я був єдиним представником з області.
- І які зауваження отримав ваш винахід?
- Єдине побажання – укріпити конструкцію, щоб вона була ще надійнішою.
Автор ідеї гвинтокрила назвав своє дітище «Мійзов – 1», взявши за основу легенду про своє рідне село Мизове, в якому народився та виріс і де з’явилася нездійснена на той час мрія маленького поліського хлопчика піднятися в небо, поборовши земне тяжіння. Здійснилася вона вже в зрілому віці, її Іван Омельчук втілював разом зі своїм сином-школярем Богданом, що допомагав батькові збирати літак у власному ангарі.
Наталія ЛЕГКА
На фото автора: Іван Омельчук зі своїм винаходом – гвинтокрилом «Мійзов –1»
