✙ Корона Вітовта - символ об'єднання двох народів у одній державі || Волинь UA ✙

Це минуле Луцька і Волині, це минуле усієї Литви.

Усім лучанам більш ніж відома назва “Корона Вітовта”, але мало хто знає, яку загадку має ця річ, яким великим символом вона була свого часу для двох народів, що жили спільно в одній державі – литовців та волинян. Розглянемо коротенько події, які обумовили важливість корони для цих земель, щоб зрозуміти усю фішку навколокоронних подій. …За сивої давнини, коли наш замок тільки добудовувався, Польща та Литва (Волинь уже, або майже вже, була у складі Литви) підписали унію, згідно якої обоє утворюють союз зі столицею у Польщі, але на головний стіл сідає литовець. На той час, таким став король Ягайло. Для Європи таке об’єднання означало суттєву зміну на “східному фронті”. Люди почали рухатися – ось це подія, це для нас шанс. Особливо зачесав потилицю цісар німецький та угорський Сигізмунд, адже він не хотів, щоб Вітовт, який тоді жив у Луцьку, претендував на корону Чехії. Задумалися чехи, турки і молдавани. Крім того, унія між Польщею та Литвою передбачала через деякий час повне поглинання Польською Короною останньої, ну а з нею, звісно, земель волинських. У Вільнюсі та Луцьку (перше місто після Вільнюса в Литві на той час) люди почали виявляти протест – ні, Литва має стати самостійною, із князівства перетворитися на королівство, а королем стати Вітовт. Отже цей чоловік мав свої федералістські, з точки зору унії, плани. Мета – відокремити Литву будь-якою ціною! Треба корону! Тут усе й почалося… Для вирішення цих та інших європейських геополітичних питань монархи Європи зібралися у Луцьку в 1429 році, але залишимо цей факт у даній статті поза увагою. З’їзд закінчився, питання коронації Вітовта не вирішилося, бо фактично, поляки його заблокували, гості роз’їхались, і треба було вже аквтивніше діяти. Схема дій була така. Наступний з’їзд робимо у Вільно, де під самим носом поляків коронуємо Вітовта. Імператор священної Римської імперії мав і свій план: волиняк, білоруських та литовців відокремити в окрему Корону Литовську, а потім усім разом загризти Польщу. У Римській канцелярії підготували коронаційний акт, сама корона уже була готова. Залишилося єдине: доправити послів до майбутнього короля!..

Оскільки волинський народ себе не мислив литовцями, а усвідомлював окремою руською групою, то можливість для Литви стати королівством було більш ніж вигідне нашим предкам. Преспектива стати поляками нікого не радувала, а в Литовському князівстві волиняни і литовці уживалися на рівних. Більше того, Луцьк відігравав роль південної столиці Литви, а будучи приєднаним до Польщі, невідомо що могло статися. Волинська знать, шляхта, покладала великі надії на Вітовтіву корону – це був намір для потужної політичної самореалізації. Для литовців таке питання стояло не менш гостро. Корону Вітовту! Центр подій тепер переміщується у Вільно, де починається з’їзд, на якому Литва має стати королівством. Ішов 1430 рік. Імператор Сигізмунд направляє у Вільно до Вітовта послів із листами про його коронування, а також з короною. Гості уже приїхали, послів римських ще не було – вони чогось запізнювалися. І тут у дію вступає Польща. Збройними загонами було перекрито весь кордон з Литвою, усі шляхи і таємні ходи. На одному із підходів до князівства римські посли з короною потрапляють у польський полон. Ненависну корону, яка для Польщі була символом зради та майбутньої загрози, краківський єпископ Збігнєв Олесницький розрубує навпіл, дає послам копняка під зад, а вони з порожніми руками несуть сумну звістку до Вільнюса. Таким чином, корона Вітовта так і не потрапляє до потенційного короля-власника, а надії шляхти розбиваються, мов кришталь об камінь. Сльози, розпач – корону не вберегли. Символ близької самостійності польською амбітністю був розрубаний навпіл. Але сам символ залишається вічним, тепер він став магічним образом колишньої могутності на слави – Корона Вітовта… Матеріал з ресурсу "Твій формат"