Всі успішні суспільства створені націоналістами. Навіть якщо вони себе так не називали. Але були націоналістами по суті. Націоналізм — це не про історію і фольклор. Це про те, як вижити в конкурентному і прагматичному світі.
Коментує народний депутата Верховної ради України VII і VIII скликання від ВО «Свобода» Андрій Іллєнко.
Я консерватор. Я переконаний, що див не буває. Ні в особистому, ні в суспільному житті. Не існує ніякої простої та універсальної формули щастя. Успіх — результат важкої праці. Будь-яка халява завершується погано. Все інше — брехня і паразитування на інфантильних ілюзіях.
Я державник, але не в сенсі обожнення держави як інституту. Взагалі-то держава — річ малосимпатична. Це апарат примусу. Для людини природним бажанням є поменше з державою стикатися. Держава існує не для побудови раю на землі, а щоб на землі не утворилось пекло. Я державник у тому сенсі, що нічого кращого за державу людство поки що не придумало. І народ, не здатний створити і ефективно налаштувати функціонування власної держави — приречений на зникнення.
Ідеалізм у міжнародних відносинах — це дуже добре. Як і всі, я за. Але це не працює. За тисячоліття базис політики не змінився. Сильні нав’язують свою волю слабким. І сила — це не лише військова складова (хоча перш за все таки вона). Міжнародне право набагато легше захищати не лише словом, але і десятьма авіаносними ударними групами. Тоді твої слова звучать трошки переконливіше. Що робити? Ставати сильніше. Коли нас б’ють — бити у відповідь. Іншого варіанту нема. Можна ще втомитися і відмовитися від власної держави. Багато хто так і зробив. Але ми все ж спробуємо пограти в цю глобальну конкурентну гру.
О, жах! Але я це скажу. Я за верховенство права. Людство за всю свою історію перепробувало (і продовжує пробувати) безліч варіантів організації суспільного життя. Але успішними і комфортними є лише ті країни, в яких реально працює верховенство права. Всі розмови, що всього лише треба, щоб хороші хлопці постріляли всіх поганих і тоді заживем — це маячня. В деяких африканських країнах таке відбувається раз в півроку, але щось там жити краще не стає. Зазвичай про масові розстріли люблять поговорити обивателі з пивом біля телеку, які побояться розчавити таргана і втратять свідомість, якщо побачать як хтось ріже курку. Якщо хтось хоче масових позасудових розправ і репресій і якщо це раптом дійсно станеться — знайте, вас це точно не омине. Розстріляють саме вас. По бєспредєлу заберуть саме вашу власність. Репресують саме ваших близьких. Так, до речі, в історії завжди і було. Це аж ніяк не означає, що я проти законного покарання за злочин. Покарання має бути невідворотним, бо це теж частина верховенства права. Але лише за законом, і це не формальна приписка. Тому лише закон, лише процедура і священні громадянські права, які нікому віддавати не можна. Ні поганим хлопцям, ні хорошим.
Я націоналіст, бо всі успішні суспільства створені націоналістами. Навіть якщо вони себе так не називали. Але були націоналістами по суті. Націоналізм — це не про історію і фольклор. Це про те, як вижити в конкурентному і прагматичному світі. Суспільства і держави, в яких рівень націоналізму критично недостатній — розпадаються і зникають. Ті, де націоналізму багато — розвиваються і процвітають.
