image
11 Жовтня 2018 | 13:49

Межі Луцька: поза кордонами логіки і здорового глузду

Хто цікавиться історією, без проблем пригадає період феодальної роздробленості у середні віки. У ті часи не існувало централізованих держав в сучасному значенні слова. Країни складалися з величезного конгломерату феодальних володінь, кордони яких нагадували клаптикові візерунки і часто були проведені позбавленим будь-якої логіки чином. Той, хто хоч трішки знає географію, може уявити берегову лінію окремих островів, помережану численними затоками, бухтами і півостровами. Той, хто хоч трохи цікавиться адміністративно-територіальним поділом Волинської області, без проблем проведе аналогію між Луцьком та клаптиковим феодальним володінням чи островом з надто розчленованою береговою лінією. Бо нинішні межі міста не піддаються поняттю здорового глузду, неначе є витвором не людської волі, а незбагненних сліпих сил природи.
Я не буду говорити про площу міста. Вона мізерна і більше відповідає площі міста районного значення з населенням у 50 – 100 тисяч. Хотів би звернути увагу на інше. Незрозуміло чому, але саме у встановленні меж Луцька яскраво проявляються риси відсутності здорового глузду. Як правило, межі великого населеного пункту проходять по лінії колишніх меж сіл, які увійшли до його складу раніше. Це також можуть бути автошляхи або природні кордони у вигляді річок чи рельєфу. У Луцьку ці правила зовсім не працюють.
[caption id="attachment_103272" align="aligncenter" width="376"] Вересневе[/caption]
Південна околиця Луцька – мікрорайон Вересневе, нагадує незрозумілий півострів серед безмежного океану. Ще абсурднішим виглядає те, що село Полонка, яке є цілісним населеним пунктом, волею таємничих сил виявилося поділеним абсолютно довільним чином на дві частини. Одна з них належить Луцьку і є мікрорайоном Вересневе. Інша є селом. Зрозуміти, де межа між територією міста та району нереально. Можна припустити, що місто закінчується там, де стає гіршою дорога, яке веде на Промінь. Або відсутнє освітлення. Однак, незрозуміло, якою логікою керувалися ті, хто не включив весь населений пункт до складу Луцька. Так само невідомо, чому Гнідавський цукровий завод, розташований у місті, наповнює податками Боратинську ОТГ.
Читайте також: Луцьк: на правах бідного родича
На півдні міста також присутній цікавий анклав, де розташований завод «Кромберг і Шуберт». Ця територія нагадує глибоку затоку, яка з усіх сторін оточена Луцьком, але чомусь не належить йому. Боратин, який знаходиться по іншу сторону, вважає її своєю територією. Хоча у офіційному виданні «політико-адміністративна карта Волинської області» 2010 року вказано, що ця територія поділена Баївською та частково Заборольською сільрадою.
[caption id="attachment_103276" align="aligncenter" width="382"] Межі міста Луцька[/caption]
Те ж саме безглуздя помітне на західній околиці міста. Там село Великий Омеляиик по суті є розділене навпіл. А територія поділу проходить через дачні масиви. Частина дач – то Луцьк, а інша – вже село. Великий Омеляник так щільно прилягає до міста, що важко зрозуміти, де завершується обласний центр.
В районі вулиці Ковельська село Зміїнець територією, схожою на довгий півострів, буквально врізається у місто. Ця частина села логічно та інфраструктурно пов’язана з Луцьком, але не є ним.
[caption id="attachment_103274" align="aligncenter" width="435"] Вулиця Ковельська, що межує з населеним пункотом Зміїнець[/caption]
Річка Стир є природнім кордоном, який мав би чітко розмежовувати місто та село. Але у нашому випадку об’єктивні закони не діють. Тому вузесенька смуга правого берегу головної річки міста у районі вулиці Набережна та мікрорайону Вишків, а також на схід від зоопарку і на південь від вулиці Глушець місту не належить. Може тому в цих забутих людьми місцевостях ростуть непролазні хащі.
[caption id="attachment_103277" align="aligncenter" width="422"] Район Дубнівської на межі населеного пункту Підгайці[/caption]
На півночі провести межу між Луцьком і Прилуцьким теж нереально. Частина промислової зони, яка повністю інтегрована у місто, насправді містом не є. На картах ДНВП «Картографія» частина вулиці Єршова та Індустріальної разом з авторинком лежить поза межами міста. На картах «Гугла» ці території є Луцьком. Однак, не виключено, що місто може одного чудового дня опинитися і без авторинку, як свого часу в нього з-під носа забрали «Модерн-Експо».
[caption id="attachment_103275" align="aligncenter" width="376"] Село Липини[/caption]
Східні межі Луцька проведені не менш цікаво і безглуздо. В районі вулиці Гущанська Луцьк виходить аж до окружної дороги. Однак, південніше цілковито відступає перед селом Липини. Цей населений пункт настільки інтегрований у місто, що частина проспекту Відродження насправді є селом. І тим не менше, ніхто не умудрився поставити питання про доцільність такого дивного територіального поділу. В цілому ж на сході Луцьк зайвий раз доводить, що його кордони формуються за невідомими науці та логіці місцевого самоврядування принципами. Вони проходять не по окружній дорозі. А в районі вулиці Рівненська Луцьк починається не там, де стоїть знак.
Вищі сили розпорядилися таким чином, що місто втратило частину цінної території. Як це відбулося – історія замовчує. Хоча в інтернеті можна натрапити на згадки про «Модерн-Експо», як луцьке підприємство з міською пропискою. Що ж стосується південного сходу, то там село Рованці утворює велику затоку, з усіх боків оточену містом. Однак, звісно ж не має жодного бажання приєднуватися до нього.
 
[caption id="attachment_103273" align="aligncenter" width="430"] Район Володимирської[/caption]
На жаль, ні міська, ні обласна влади не приділяли належну увагу питанню встановлення меж Луцька. Може тому наш обласний центр опинився у такому жалюгідному і дещо смішному становищі.
Андрій Білан, член Луцького міського комітету ВО «Свобода».
Читайте також: У міської влади Луцька зникло відчуття прекрасного?

Вас також може зацікавити