Станом на 1 січня 2018 року в області під сміттєзвалищами знаходилося близько 475 га земель, на яких накопичено понад 3,4 млн. тонн сміття.
Про це йшла мова під засідання екологічної комісії Волинської облради.
Із 559 місць видалення відходів (з них: 12 полігонів ТПВ, 1 з яких закритий та 5 призупинених сміттєзвалищ) паспортизовано лише 22 %. 35% мають оформлені державні акти на земельні ділянки або договори оренди землі.
На сьогоднішній день потребують будівництва полігони твердих побутових відходів в 5 районних центрах: Іваничі, Турійськ, Горохів, Любомль, Рожище.
Крім того, у сільських населених пунктах дуже низький рівень організації збору відходів, фактично відсутня система видалення твердих побутових відходів.
Щороку міські, селищні та сільські ради приймають окремі рішення про затвердження та проведення заходів із забезпечення належного санітарного стану, благоустрою і впорядкування населених пунктів області. Схемами санітарної очистки населених пунктів охоплено близько 45% населених пунктів області.
Крім того, за даними райдержадміністрацій, на частину сміттєзвалищ області, які підлягають паспортизації, відсутні розроблені та погоджені проекти землеустрою, через що власники місць видалення відходів не можуть виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки.
Не паспортизовано жодного сміттєзвалища у Горохівському, Камінь-Каширському, Локачинському та Луцькому районах. Найбільше паспортами охоплено сміттєзвалища Старовижівського (100%), Ратнівського (90%), Рожищенського (50%), Ковельського (43%) та Маневицького (32%) районів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зусиллями депутата облради надійшли 54 мільйони субвенції для забезпечення волинян інсуліном
Основним способом видалення твердих побутових відходів в області є їх захоронення на сміттєзвалищах, що, в переважній більшості, не відповідає санітарно-екологічним нормам. На даний час в області існує унітарна система збирання відходів, при якій всі побутові відходи збираються в одну ємність.
Ситуацію ускладнює відсутність ефективної системи збору та формування окремих видів відходів, як вторинної сировини. Як результат, на сміттєзвалище потрапляє значна кількість матеріалів, які мають вироку ресурсну цінність та підлягають переробці (скло, папір, метал).
