Про це повідомляє «Полісся».
Жінка каже, міська рада її просто водить довкола пальця ще з 2007-го. Мовляв, то дають землю, то забирають.
«Все почалося ще у 2007 році. Свого часу мені виділили земельну ділянку в урочищі Зимник, де я вирощувала городину. Якось переказують, що на моєму городі невідь що відбувається. Приходжу, а там просто на урожай висипають пісок та щебінь. Як виявилося, ділянку віддали під будівництво іншій людині. Звернулась у міську раду, чому ж так, чому навіть не попередили. Тоді виділили інше місце для городу – за маслозаводом. Порекомендували підписати договір оренди, щоб потім, коли роздаватимуть тут ділянки під забудову, могла її отримати. Так і зробила. Всі роки сплачувала міській раді за користування землею», – розповідає Катерина Савчук, демонструючи як підтвердження квитанції.
Матір учасника АТО запевнили, що оскільки в неї є договір оренди на цю земельну ділянку, вона зможе отримати її з часом у власність під будівництво. Але попри своє першочергове право на це ділянку у 2014 році віддали у власність не Катерині Савчук, а іншій людині, син якої, як пояснили жінці, брав участь в АТО.
Як розповіла Катерина Савчук, її син – теж учасник АТО. За час військового конфлікту на Сході України вже кілька разів був там. Учасник бойових дій приписаний та проживає разом із сім’єю в Луцьку у маленькій кімнатці гуртожитку. Виписатися з луцького помешкання не може, щоб не втратити і це житло.
Якось за клопотанням голови Волинської ОДА Володимира Гунчика, Катерину Савчук було включено у списки тих, хто мав отримати ділянки в мікрорайоні Цир-2 в Камені-Каширському.
Вона отримала землю. Та згодом вияснилося, що раніше цією ж ділянкою вже розпорядився Держкомзем. Наразі питання врегульовують. А жінка, яка сама виховувала дітей, бо рано втратила чоловіка-ліквідатора аварії на ЧАЕС, сподівається, що таки відвоює своє право на наділ землі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Бусики» можуть зникнути з українських доріг
