Чому десятки волинських заправок залишаються в тіні, - йдеться в матеріалі Оксани Петрук на шпальтах Громадського. Волинь.
25 квітня 2018 року журналісти взяли участь у контрольній закупці пального на одній з нелегальних АЗС, що в місті Рожище, поблизу залізничного вокзалу.
Під’їхали, дали «заправнику» 200 гривень, наповнили бак пальним. Та коли водій попросив чек, «заправник» сказав, що тут їх не видають. Чоловік представився Сергієм з Нововолинська. Стверджував, що це перша його доба на роботі. Свого роботодавця назвав Михайлом з Луцька. Зателефонував «шефові».
Михайло в телефонному режимі спробував залагодити діло без шуму. Проте на місце події викликали поліцію, яка у свою чергу склала акт огляду місця події, відібрала з бака авто дизпаливо на експертизу і опечатала цистерну з пальним. Михайло ж так і не з’явився.
Натомість інші невідомі особи спробували викрасти пальне з опечатаної цистерни. За «ділом» вночі 27 квітня їх «застукали» місцеві активісти. Паливо перекачували у цистерну, яка була замаскована в причепі фури.
На місце події вкотре викликали поліцію. Склали протокол і вилучили транспортні засоби. Однак відкривати кримінальне провадження не поспішали – передали в прокуратуру. Маневицька місцева прокуратура майже тиждень їх «маринувала», а тоді, 4 травня, передала до слідчого управління фінансових розслідувань ДФС в області. За цей час всі процесуальні строки, щоб клопотати про арешт автомобілів та іншого майна, вже минули, – стверджують податківці.
Відтак, на початку травня громадяни Антонюк В.В. та Іменницький П.О. заявляють претензії на вилучені транспортні засоби і звертаються до суду з відповідною скаргою. Суд її задовольняє. Адже майно не арештоване і не визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, а отже підлягає негайному поверненню.
А 24 травня скаржникам дозволили викачати пальне з цистерни, яку місяць до того опечатали слідчі. У Рожищенському відділі поліції теж сумлінно виконали рішення суду і навіть не зважають на допущену описку – зазначений в ухвалі номерний знак одного з автомобілів не відповідав реєстраційному номеру транспортного засобу, який стояв на штрафмайданчику. З запитом про роз’яснення ситуації активісти звертаються до керівництва райвідділу, але поліція, як завжди, не дуже воліє говорити, а деякі питання просто ігнорує.
Якщо мешканець Іваничівського району колишній підприємець, який займався вантажним транспортом Антонюк Віталій Вікторович, справді є власником вилученого автомобіля Mercedes-Benz, то на яких підставах претензії на Fiat Ducato має громадянин Іменницький П.О. залишається нез’ясованим. Згідно з реєстром транспортних засобів, автомобіль з номерним знаком, зазначеним в матеріалах справи, належить тернополянці Оксані Сачик.
Цікаво, чи з’ясовували слідчі причетність цих осіб до нелегальної торгівлі пальним, чи давали вони будь-які пояснення в рамках відкритого кримінального провадження?
Телефоном журналісти запитали власника фури Віталія Антонюка про обставини справи. Чоловік каже, що послугу вантажного автомобіля в нього замовили в телефонному режимі. «Сказали туда і туда їхати. Мені ж всерівно, аби гроші платили. Чесне слово, я навіть власника того і не бачив. У результаті нічого мені не оплатили. Пальне забрала друга машина. Добре ще, що так все склалося. Я мав стільки геморою, що навіть зв’язуватися не хочу», - каже він.
Михайло, якого заправник Сергій Степанюк називав своїм роботодавцем, сьогодні заперечує свою причетність. Хоча і не дуже впевнено.
«Я ніякого відношення до цього не маю».
«Але ж номер вашого телефону фігурував у відео. До вас набирав заправник».
«Я не знаю, може, й телефонував. Направду, без всяких фокусів, я тут ні до чого».
«Але ж ви знаєте про що йдеться? Чули про сам інцидент?»
«Знаю про цей інцидент. Чув. Але я не мав до того відношення. Ну, трохи там мав, але не геть. Я не при ділах. Шукайте, хто там був старший».
«То, може, підкажете, хто старший і кого питати?»
«Не буду я нічого казати. Мені не треба тих проблем».
Коли матеріал готувався до публікації, автору зателефонував «старший» – чоловік, котрий представився власником «заправки». Щоправда ім’я і прізвище не назвав. Проте на початку розмови згадав Віталіка (Віталій Антонюк – власник вилученої фури, – авт.) та Михайла. Він запевнив, що має всі документи на пальне, а купував його, щоб заправляти свої машини, які возять ліс. Намірів продавати дизпаливо не було. Те, що сталося, вважає провокацією.
«Ви знаєте, хто має право робити контрольну закупку і що це взагалі таке? Я знаю! Тому ті гроші, які вони дали заправнику,…можливо хлопці були винні йому за щось. В Рожищі є інша заправка, яка функціонує вже три роки і ніхто її чомусь не бачить, ні активісти, ні поліція, ні міськрада. Хочете сказати Басалик (Олександр Басалик – начальник Рожищенського відділу поліції – авт.) не знає про це? Всі проти мене», – каже співрозмовник.
Він не знає про відкрите кримінальне провадження і впевнений, що суд своєю ухвалою про повернення транспорту, спорядження і пального вже розставив усі крапки над «і».
Як виявилося, заправник Сергій теж не був щирим, коли казав активістам і поліції, що він перший день на роботі. Насправді, він і до сьогодні «король наливайки» тільки вже за іншою адресою.
Хто і на яких підставах орендував майно і площу під встановлення цистерни на території колективного підприємства «Кооператор»? Про це журналісти поцікавилися у його директора Софії Закреви.
«З ким КП «Кооператор» укладало договір?»
«Вони ж вже були там в поліції. Там треба було і дивитися. У них там були всі документи і поліція все їм віддала. Все там добре».
«Але ж кримінальну справу не закрито. Йде слідство. Хіба ви не можете сказати з ким укладали договір?»
«Чого я взагалі маю щось вам говорити? Там не був договір про заправку. Там був договір на фізичну особу, яка потім мала здавати в суборенду. А що там вони порушили то хай з’ясовують».
«Вас опитували слідчі чи хтось з ДФС?»
«Я нічого не буду вам говорити».
Софія Закрева обриває телефонну розмову. До слова, її син, Олександр Закрева, очолює Локачинський відділ Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області.
Журналістам вдалося зафіксувати торгівлю дизпаливом у кількох населених пунктах. Зокрема у Луцьку на вулицях Глушець та Рівненській. У Ківерцях по вулиці Чкалова, на території підприємства «АВ Метал групп». У тому ж таки Рожищенському районі у селі Уляники, наливайки працюють на території фермерського господарства «Стельмащук», що належить депутатові Луцької міської ради Олександрові Волинцю.
Обранець громади не заперечує, каже, що пальне там продає луцька фірма, яка має цілу мережу таких АЗС в обласному центрі. Обіцяє згодом назвати її і навіть познайомити з директором. Згодом депутат, щоправда, уточнює, що одна з цистерн з пальним належить йому. Це для власного використання фірми. Каже, він вже давно орендує територію тракторної бригади і заправка там не потребує якихось додаткових дозволів.
Раніше волинські медійники вже розслідували факти нелегальної торгівлі пальним, де називали й інші адреси несанкціонованого нафтового бізнесу.
На Волині функціонують десятки таких заправок. Найчастіше вони кустарним методом під’єднані до електроопор. Серед них є й газові і навіть «мандрівні», які везуть пальне селами і «на ходу» заправляють. Там працюють некомпетентні люди без офіційного працевлаштування. Проте місцеві правоохоронці, податківці, екологи та інспектори з питань праці підпільних АЗС «не бачать».
У волинській податковій відмовляються повідомляти про результати боротьби з тіньовими заправками. Мовляв, інформація не публічна.
А ось в прокуратурі Волинської області відповідають. За три роки (2015-2017) відкрили 8 кримінальних проваджень. З них чотири справи закрили з висновком про «відсутність складу злочину», два провадження розслідуються і лише у двох випадках порушники законів понесли відповідальність – уклали угоду з прокурором і сплатили штрафи.
На одній з оперативних нарад у Волинській ОДА начальник Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області Світлана Савчук розповіла, що у бюджетах заклали очікувані розміри надходжень від продажу алкоголю, цигарок та дизельного пального на рівні 2017 року, проте у багатьох районах спостерігається недобір у наповненні.
Масштаби «недобору» можемо оцінити проаналізувавши суми надходжень від діяльності легальних АЗС на прикладі конкретної громади.
Від діяльності однієї заправної станції в рік тільки акцизного податку надходить до бюджету приблизно 200 тисяч гривень. На території Боратинської сільської ради Луцького району, наприклад, діє 4 АЗС. Нижче наводимо кілька видів надходжень з їхньої діяльності до бюджету громади.
Тож чи варто нарікати на низькі надходження від продажу підакцизних товарів, погані дороги, проблеми з екологією, безробіття, техногенну небезпеку, якщо насправді жодна зі служб, що говорять про це на численних нарадах, не бореться з тіньовим нафтовим бізнесом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ДТП неподалік Луцька: винуватець отримав умовне покарання
