Наївно вважати, що реалізація мінських угод — це мир. З формулою Штайнмаєра чи без неї.
Про це написав нардеп 8 скликання від ВО "Свобода" Андрій Іллєнко на Телеграм-каналі.
Серед «української еліти» чимало тих, хто готовий заради «поганого миру» піти на капітуляцію. І говорить про це відкрито, або майже відкрито.
Україна не є для цих осіб цінністю, бо вони є малоросами і породженням олігархічного класу, який просто хоче поскоріше відновити довоєнні прибутки.
Але справа в тому, що навіть принизлива і руйнівна для держави капітуляція не дасть навіть «поганого миру».
Навіть амністія терористів і колаборантів, навіть легалізація російської окупації через «вибори», навіть здача частини суверенітету, фактична конфедералізація країни та зміна зовнішньої політики не зупинить плани Росії на повне поглинання України.
Подивіться на лукашенківську Білорусь. Чи є у світі більш лояльний до Росії режим? Але навіть ця показова сервільність не лише не вберігає Мінськ від повного поглинання Москвою, але ще більше розпалює кремлівський апетит.
Москва з десятикратною силою посилить свій тиск на Україну, намагаючись врешті-решт остаточно вирішити «українське питання».
Амністована та легалізована через «вибори за українським законом» «народна міліція народних республік» буде готова щодня почати стрілянину знову, якщо українська влада вирішить грати хоч якусь самостійну роль.
Хоча про яку українську владу на той час ми можемо говорити? Чотири мільйони голосів з «народних республік» швидко відкоригують зміст і форму центральних органів влади. Чи хтось має сумніви, що там буде не 100% явка і «правильне» голосування? Для цього є «народна міліція», вона про це подбає.
В Україні живе багато людей, які ніколи не приймуть поглинання Росією. І вони борються і будуть боротися за свою країну.
Тому капітуляція — це війна. Війна на ще гірших для України умовах. Мир — це сильна українська держава, яка б’є у відповідь і на міліметр не поступається своїми принципами та інтересами.
Ми за мир. Тому ми проти капітуляції.
