Сятецький – лікар з Володимира-Волинського, який умів добре лікувати, і добре відпочивати. Ще зберігся його будинок на вулиці Лаврентія Горки, а от про самого Сятецького у Володимирі знають лише кілька старожилів.
Жив Сятецький у Володимирі в міжвоєнний період. Був поляком за національністю, що дав клятву Гіппократу та нажив доброї слави на своїй практикуючій ниві. А був він дитячим лікарем. Мав добру вдачу та шкідливу звичку – алкоголь. Був одруженим та мав доньку та сина.
Його донька мала захворювання шкіри - доволі рідкісне. Ні сам Сятецький, ні варшавські професори не могли її вилікувати. Звісно, маючи кошти, лікар возив донечку до лікарів по всій Польщі, але ніякі ліки не допомагали. Лише один щасливий випадок дозволив забути навіки про хворобу. Одного разу, прийшла до лікаря Сятецького молочниця. Вона принесла свіже молоко, яке пані докторова, замовляла у знайомої жінки з села. Сама ж пані була відсутня, адже напередодні поїхала відвідати рідних до сусіднього міста Грубешова. Жінка принесла молоко, глянула на маленьку дівчинку і таки насмілилася сказати: «Пане докторе, віддайте мені вашу дитину в село на кілька днів. У нас в селі є знахарка, вона їй допоможе».
Лікар вагався, адже знав, що дружина таке не схвалить та, подумавши хвильку, вирішив погодитися. «Можливо й справді поможе. Бо вже надії на медицину нема. Все спробував», - подумав Сятецький і нашвидкоруч зібрав малу в дорогу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нацистка, прозвана «Бухенвальдською відьмою», робила абажури із людської шкіри
На диво не довелося довго чекати. Через тиждень молочниця привела дівчинку за руку і на її шкірі вже майже не було слідів недуги. Батьки були щасливі, а жінка переповіла слова знахарки у яких травах треба дитину купати щодня і, якщо вони дотримуватимуться настанов, то через місяць забудуть про хворобу назавжди.
Доктор Сятецький так перейнявся цими подіями, що згоден був носити кожну молочницю у місті на руках. Що й робив. Коли пан дохтор їхав у своєму фаєтоні, який жартома в місті називали «кабріолєт» і бачив, що якась жінка чи бабця йде на базар з бідонами молока, зупиняв свого бравого скакуна, хапав бідони та сердешну жінку і садовив до свого «кабріолєта». Іноді це виглядало досить кумедно, адже бідолашна жінка не знала, що то робиться і куди її той пан везе.
Доктор Сятецький був відмінним лікарем, бо коли пацієнти, які їхали у Варшаву і там їх питали звідки вони прибули і вони казали, що з Влоджімєжа, то їм відповідали: «Чого ви до нас приїхали, у вас є доктор Сятецький». Лікар від Бога, якщо коротко.
Але мав він одну слабинку – алкоголь. Після робочого дня любив перехилити кілька чарчинок. А, щоб не наражати когось на небезпеку, «свого кабріолєта» залишав ще в обід вдома, а сам користувався послугами тогочасного «тахі», тобто наймав фурмана з фаєтоном. Так звана «стоянка» візників була на початку вулиці Фарної і Сятецький умудрявся «найняти всіх». Він то виходив з пивниці і наймав першого фурмана, то раптово зустрічав давнього знайомого і знову заходив до пивниці, і так по пару разів. За вечір доктор Сятецький наймав по кілька візників. І то була кумедна картина. Їде доктор Сятецький з першим фурманом, а за ними тягнеться вервечка порожніх фаєтонів. Тут треба підкреслити, що візники спрацьовували чесно. Заплатив доктор, значить треба їхати.
Колеги доктора Сятецького, намагалися наставити його на «шлях істинний», вмовляли кинути оковиту, адже не одного горілка до добра не довела. І, що не личить йому ганьбити всю їхню лікарську общину. Та доктор Сятецький лише зітхав, махав руками та казав: «Шановні, якщо я кину пити, то ви залишитеся без роботи».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Винахідник ЛСД прожив 103 роки і був засмучений забороною препарату
Під час війни, доктор Сятецький з родиною переїхав до Грубешова. Навіть там його непосидюча душа рвалася на волю. Він часто влаштовував гуляння та засідав у пивницях, а коли повертався додому напідпидку, то всі грубешовці чули, що то Сятецький шукає свою хату.
Орися Вознюк
