На Успіння Пресвятої Богородиці у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі, що в с. Жидичин Ківерецького деканату, відправили єрусалимську ранню з чином погребіння плащаниці Діви Марії.
Торжество, в якому взяли участь багато священнослужителів і мирян, очолив митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Із владикою у храмі Святителя Миколая Чудотворця служили: декан монастирів і намісник жидичинської обителі архімандрит Константин (Марченко), інше духовенство нашої та Рівненської єпархії.
Під час відправи посилено молилися за воїнів і нашу перемогу над загарбником.
Отець Константин у слові зазначив: через випробування, котрі нам посилає Господь, Він хоче нас навчити цінувати те, що маємо. Свою хресну дорогу ми пройдемо з гідністю, але для цього потрібно мати ще внутрішню віру і силу. На завершення подякував усім присутнім за розділену радість на тій землі, де більше тисячі років лунає монаша молитва.
У давні часи єрусалимська рання із чином погребіння плащаниці Пречистої Діви Марії була поширена, проте з часом її призабули, а з ХІХ ст. почали відроджувати в православних обителях. Це особливе богослужіння звершують так, як у Страсну суботу на утрені, коли відправляється чин погребіння плащаниці Ісуса Христа. Зазвичай його служать увечері на Успіння або після, в найближчу неділю.
За Священним Переданням, у день кончини Пресвятої Богородиці всі апостоли, окрім Фоми, дивним чином зібралися в Єрусалимі, щоби попрощатися з Нею. Після успіння Діви вони перенесли Її тіло до Гефсиманії, три дні перебували біля нього, співаючи псалми. Коли прибув Фома, виявилося, що тіло Богоматері не залишилось у гробі. В католицизмі щодо цього з 1950 року є догмат про Її внебовзяття не тільки душею, але й плоттю; у православ’ї загальновизнаного вчення про тілесне вознесення Марії нема. Але віруємо, що з переходом у Царство Небесне Вона отримала особливу силу заступництва за нас. Тому й богослужіння, присвячене цій події, пронизано не сумом, а хвалою Богоматері.
