Подивіться лишень на це полотно… Так, красиве, але… Нічого дивного не помічаєте? Наче милуєшся пейзажем, аж раптом помічаєш очі, що дивляться на тебе з картини. Мурашки пробігають по шкірі, чи не так?
Про це пише Львів.Місто натхнення.
Мабуть, більшість з вас вже неодноразово зустрічали ці зображення в мережі. Вони дуже популярні, викликають чимало захоплення, й не тільки в поціновувачів мистецтва. І не даремно!
Двовзори – саме так називає власні картини з подвійним, а то й потрійним змістом Олег Шупляк.
Що ж, давайте знайомитись з художником. Олег проживає у містечку Бережани в Західній Україні. За освітою він – архітектор, хоча призвання своє знайшов саме в образотворчому мистецтві. Раніше працював вчителем малювання у рідному селі, тепер викладає у бережанській дитячій художній школі. Окрім того Олег входить до Спілки художників України, бере участь і влаштовує власні виставки в Україні та за її межами. Він неодноразово демонстрував свої роботи закордоном: у Великобританії, Росії, Японії, Кореї, США, Данії та інших країнах. Та, навіть здобувши світове визнання, він продовжує створювати свої шедеври на старенькому горищі. Олег не проміняв спокій та затишок рідного краю на галас та метушню великого міста. Він обрав життя художника-відлюдника, так би мовити, віддаючи весь свій час та енергію мистецтву.
Олег малює і у більш традиційних жанрах: асоціативного символізму, абстракціонізму, сюрреалізму; займається реставрацією та церковним розписом. Оптичні ілюзії – це лише частина творчого доробку художника. Однак, вона найбільше привертає увагу поціновувачів мистецтва. Сьогодні попит на його двовзори досить великий – є багато замовлень, пропозицій виставок, тому автор продовжує розвиватись саме в цьому напрямку.
Варто також зазначити, що Олег створив логотип до 200-річчя Тараса Шевченка, який ви зустрічали фактично всюди по цілій країні.
Талант у сім’ї Шупляків спадковий. Його син по закінченні школи вступив до Львівської академії мистецтв. А мама, хоч і обрала професію вчителя, та довгий час займалась розписом по склу, малювала у стилі народного примітиву. Сьогодні її робіт збереглось не багато, але Олег намагається зібрати їх і влаштувати виставку. Ось така от цікава родина.
Та повернімось до картин. Потрібно оцінити креативне мислення митця, звичайними його роботи точно не назвеш. Кожнісінький, навіть найбанальніший пейзаж в його руках перетворюється на казковий світ, завдяки оптичним ілюзіям, художнім обманам зору, іграм розуму. А все почалось з простого захоплення. Сьогодні в доробку художника є вже більше 60 двовзорів.
Особливої назви цей жанр поки що не має. Він належить до сюрреалізму, хоча насправді це щось нове, щось інше. Якщо зазирнути до історії, ілюзії у живописі можна датувати десь 16 століттям. Саме у той час Джузеппе Арчімбольдо (а згодом і його послідовники) теж створювали портрети з різноманітних предметів. Та й Сальвадор Далі не нехтував такою цікавою технікою. Можливо, саме одна з його картин надихнула Олега на створення двовзорів. “Студентом я побачив репродукцію полотна Далі “Невільницький ринок з незримим бюстом Вольтера”, де за силуетами людей проглядався портрет письменника. Це мене вразило, я зрозумів: образотворче мистецтво не зобов’язане просто відображати, воно може творити чудеса”, – розповідає художник.
Цікаво, що у світі є небагато митців, які малюють в такому ж стилі. Серед них Октавіо Окампо та Вадим Долинський. (До речі, українець мріє зробити спільну виставку, об’єднавши усіх художників-ілюзіоністів. Тож побажаємо йому успіху!)
Особливістю Олега у цьому жанрі є саме українська тематика. Художник пояснює своє тяжіння до національного колориту так: “Це не випадково, адже мистецтво знебарвлюється, коли зникає національне”.
Перша картина-ілюзія вийшла з-під його пензля в 1991 році. Це був портрет Тараса Шевченка під назвою “Кобзар”. Чому саме Тарас Григорович? Олег розповідає, що малював її в час, коли Україна нарешті здобула незалежність. Всіх сповнювали радість та надія на краще. “А хто, як не Шевченко, стільки мріяв про незалежність?” – каже художник.
У своїх ілюзіях він зображає відомих людей. Сьогодні серед його полотен можна виділити окремі серії: письменники, науковці, художники…
При цьому вся картина складається з окремих дрібних деталей, які доповнюють портрет особистості. Основне завдання художника полягає в тому, щоби поєднати обличчя та сюжет, зробити так, щоб картина легко читалась. Двовзори – це вміле поєднання абсолютно різних жанрів, символічний зв’язок вічних шедеврів та їх авторів. Саме за такі речі Олега називають “Українським Сальвадором Далі”.
Усі елементи картини повинні бути пов’язані логічно: якщо на картині зображено письменника, то повинні бути й персонажі його творів; якщо це художник – дещо з його картин або особливий, притаманний йому стиль (це, мабуть, найважче, адже Олегу доводиться максимально наближатись до манери чи стилю кожного митця).
Художник розповідає, що коли викладав фотографії своїх оптичних ілюзій в інтернет, то й у явити не міг, якими популярними вони стануть. Мабуть, особливість їх полягає в тому, що вони “не просто відображають реальність і несуть певну інформацію, а ще й інтригують, примушуючи добре вдивлятись, щоб розгадати намальоване. Приваблює глядачів їх загадковість.”
Це як головоломки. Вдивляючись в них, завжди намагаєшся віднайти щось приховане, щось загадкове і таємниче. А загадки люблять всі. Мабуть, саме тому ми з таким захопленням насолоджуємось його роботами.
У важкі для України часи Олег їздив неодноразово на Майдан, малював революційні плакати, якими прикрашали площу. Деякі з них не були підписаними, адже “це не найголовніше у такий час”, – вважає художник.
А ще під час Майдану художник підхопив хвилю і створив картину-ілюзію про українську революцію, використовуючи свою особливу техніку. Ідея зріла цілу зиму, а втілилась у реальність всього за кілька тижнів. На фоні шин, барикад і повстанців можна побачити портрет Тараса Шевченка. За два роки до цього була створена “Коліївщина”, яка наче передрікала цьогорічні події.
Звичайно, Олег пише картини і на замовлення, але це не двовзори. Вони не піддаються ні термінам, ні вимогам, ні будь-яким іншим людським обмеженням. Ідея народжуються сама собою, зріє. І коли вона нарешті чітко вимальовується в голові художника, тоді можна й до роботи приступати. Ідеї з’являються раптово: “Це схоже на грозу – спершу збираються хмари, а потім, як удар блискавки, приходить ідея”, – розповідає художник. Серед картин-ілюзій Олега не знайти повторень чи шаблонів, кожна робота – унікальна, особлива.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто вони - Почесні громадяни Волині?
