Літо-2019 видалося насиченим на політичні події. Дострокові вибори Верховної Ради повністю змінили політичний ландшафт країни. Кадрові зміни відбулися і у Волинській облраді. Свою оцінку процесам, які відбуваються в державі, дав голова Волинської «Свободи» Анатолій Вітів.
– Наприкінці липня відбулися зміни у керівництві Волинської облради. Замість Ігоря Палиці головою облради стала Ірина Вахович, а замість Олександра Пирожика першим заступником голови обрали Юрія Поліщука. З чим пов’язана така кадрова зміна?
– У зв’язку з обранням Ігоря Палиці нардепом виникла потреба у зміні голови облради. УКРОП запропонував кандидатуру Ірини Вахович. Депутати пропозицію підтримали. Враховуючи досвід роботи Ірини Вахович у бюджетній комісії, думаю, нова очільниця облради справиться із завданнями.
Що стосується Олександра Пирожика, то він став першим заступником голови обласної ради у лютому 2014 року. П’ять з половиною років перебування на посаді для нього були одними з найважчих у житті. На них припала російська агресія проти України. Відчувалася постійна протидія з боку голів ОДА – спочатку Гунчика, потім Савченка. Недоброзичливе ставлення і тиск з боку центральної влади на чолі з Порошенком. Робилися спроби взяти обласну раду під контроль, перетворити її у кишенькову, як це було раніше, залякати. Вперше депутатів обласної ради викликали на допити СБУ. Усі випробування Олександр Пирожик пройшов гідно. Тримав удари на собі. Тож коли ми голосували за зміну голови обласної ради, він заявив, що вирішив скласти повноваження. Причина – особисті справи. Кожна людина має право на відпочинок. Депутати поставилися до цього з розумінням та повагою.
Насправді, нічого особливого не сталося. Ми, націоналісти, – не з тих людей, для яких посада є самоціллю. Ми не трималися за крісла у 2014 році, коли не пройшли у Верховну Раду. Тоді у нас були свої голови РДА, ОДА, заступники голів обласних держадміністрацій, міністри. І всі вони дружньо подали у відставку. Це був відповідальний вчинок, гідний поваги.
– Як вважаєте, Юрій Поліщук буде гідною заміною Олександра Пирожика?
– Юрій Поліщук має великий досвід управлінської діяльності. Працював вчителем історії, потім став директором школи у селі Бахів. Був заступником голови Ковельської райради, головою Ковельської РДА. Продемонстрував свою ефективність у Люблинецькій ОТГ на посаді заступника голови. Це гідна і принципова людина, менеджер, який вміє організовувати роботу і добиватися результату.
– Громаду області турбує майбутня адмінреформа. На Волині дійсно може залишитися три райони?
– Адміністративну реформу у нас, на жаль, роблять непрофесіонали. Думка місцевих мешканців їх мало хвилює. Ось прозвучала цифра, що в Україні має залишитися 100 районів замість 490. І під неї уряд вирішив підігнати територіальний устрій. Це повна нісенітниця! Ми робимо реформу заради круглої цифри чи для покращення життя людей і якості управління? До прикладу, на Волині пропонують створити три райони: Луцький, Ковельський, Володимирський. За площею Ковельський район буде охоплювати половину області. Хтось з міністрів думав про те, чи буде зручно людям з Маневич, Любешова та інших куточків Полісся добиратися до Ковеля? На мою думку, доцільно створити в області хоча б чотири райони. І тут я не погоджуюся з головою облради Іриною Вахович, яка вважає, що можна обійтися і трьома. Маємо думати про зручність для людей.
– Після дострокових виборів парламенту нас чекають дострокові місцеві вибори?
– Розумію, що у Зеленського існує велика спокуса повністю монополізувати владу. Але юридичних передумов для дострокових місцевих виборів не існує. Звісно, влада може наплювати на закон і оголосити вибори. Але за Конституцією вони мають відбутися у жовтні 2020 року. Це лише юридично, а й логічно правильно. До того часу завершиться децентралізація. Сформується мережа ОТГ. Тоді й потрібно проводити вибори. Та й у ЄС прозоро натякнули Зеленському, що не можна знищувати місцеве самоврядування – основу демократії в державі.
– Прокоментуйте результати виборів до Верховної Ради.
– Вперше в історії України у парламенті буде однопартійна більшість. Тепер вся відповідальність за стан справ у державі лежить на Зеленському і його політичній силі. У нього будуть свої міністри, генпрокурор, спікер Верховної Ради, глава податкової, митниці. Є свій голова СБУ. Ніякі виправдання, що нам хтось заважає працювати, ніякі скарги на попередників чи інші міфічні сили вже на грають ролі.
– Ваш прогноз: як буде розвиватися ситуація в країні?
– «Слуга народу» – типовий політичний проект, депутатів якого об’єднує лише назва. Це дуже різношерста публіка, частина якої має діаметрально протилежні погляди, а частина взагалі не має ніяких. Вони не розуміють, що таке держава і як вона функціонує. Частина людей в команді Зеленського – представники старої влади ще з часів Януковича. Вони будуть думати як заробити, а не як змінювати країну. Політику в державі формуватиме не так Зеленський, як його оточення. Можлива поява всередині більшості груп впливу і взаємна боротьба. Думаю, на суспільство чекає розчарування. Скоро мине сто днів, як Зеленський отримав булаву. І де хоч якісь результати?
– Тобто, обіцянки Зеленського про кінець епохи бідності, жадібності та брехні можуть виявитися звичайним обманом виборців?
– Не бачу жодних підстав, чому можна їм вірити. За три місяці президентства Зеленський і пальцем не зачепив жодного олігарха, а став домовлятися з ними. І є великі підозри, що для одного олігарха епоха бідності точно завершилася. Витрати на утримання офісу Зеленського за місяць перевищили 77 мільйонів гривень. Це на 12 мільйонів більше утримання адміністрації попередника. На посади призначають друзів і співробітників президента по «Кварталу». Особи, пов’язані роботою на олігархів, стають очільниками обласних адміністрацій. Це можна назвати новою епохою?
– Зеленський заявляв: для миру на Донбасі треба «просто перестати стріляти». Нові втрати свідчать про те, що він жорстоко помилявся. Чому війна триває?
– Зеленський йде тупиковою стежкою Порошенка у питанні протистояння агресії Росії на Донбасі і повністю копіює дії попередника. Оголошується заборона на ведення вогню у відповідь. Лунає інформація про чергове, тепер вже найсерйозніше, припинення вогню. А потім знову гинуть наші солдати від рук російських окупантів та їх посіпак. Хіба ми вже не проходили це? Скільки ще треба часу українській владі, щоб зрозуміти повну безперспективність старих підходів?
Але Зеленський живе в полоні ілюзій і утопій. Він не розуміє або не хоче зрозуміти, причини цієї війни і хто її веде. Замість залучення до переговорів США і Великобританії знову звертається до тих, хто нещодавно зрадив Україну у ПАРЄ - Франції та Німеччини. Телефонує до Путіна і слізливо просить його перестати вбивати українців. Такі дії Зеленського принизливі. Мені важко уявити, щоб президент незалежної країни у відповідь на вбивство своїх громадян агресором і окупантом закликав прискорити міжнародні переговори з друзями агресора. Для цього треба бути або повним дурнем, або зрадником.
Обстріли з боку ворога у нас чомусь скромно називають провокаційними, хоча вони є актом агресії і потребують негайної жорсткої відповіді. А не сліз, плачу і клятвених запевнень, що ми й далі в ім'я миру будемо терпіти вбивства наших громадян і захисників. Україна взагалі нічого не зобов'язана ні ДНР/ЛНР, ні Росії. Обов'язок української влади - працювати на перемогу. І робити все можливе для захисту своїх воїнів та знищення окупантів.
Спілкувався Петро Герасименко
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський панічно боїться, що бойові офіцери не віддадуть йому честь, - Вітів про відміну параду
