Доволі цікава професія бондаря, потрохи відійшла в минуле. Майстерність і навики цілої низки професіоналів, що століттями були затребуваними, нині лишається призабута. У 1867 році у Володимирі було 6 бондарів.
Про це пише наукова співробітниця ДІКЗ «Стародавній Володимир» Орися Вознюк.
Бондар - майстер із виготовлення діжок (бочок), барил, цебер, балій та різноманітних дрібничок із дерева. Порівняно з теслярством та іншими деревообробними промислами бондарство на Україні поширилося пізніше, проте швидко набуло значного розвитку, особливо на Поліссі.
Українські бондарі добре розумілися на різних видах дерева і добирали їх конкретно для кожного виробу. Зокрема, ті, що призначалися для рідин, виготовлялися з твердого дерева, зазвичай з дуба. Асортимент бондарських виробів був широким і різноманітним. Це ремесло вимагало неабияких навичок і майстерності. Наприклад, прорізання пазів у клепках при вставлянні днищ було досить складною технічною операцією. Те ж стосується і скріплювання клепок дерев'яними або залізними обручами. Крім звичайного столярного інструмента, бондарі користувалися уторником (кривим стругом), розмірячем, шерхебелем. Володіли вони знаннями з геометрії: зокрема, радіус дна діжки обчислювали шляхом поділу величини її окружності на шість.
Поширення металевого посуду та начиння призвело до занепаду бондарства, хоч потреба у дерев'яних місткостях, що надають специфічного смаку солінням, медам, квасам, сокам та іншим напоям, залишається і в теперішній час.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Професія фурмана або як їздили у Володимирі сто років тому
