Одна з найдавніших професій, яка не дійшла до нашого часу або використовується нині виключно у туризмі та в приватних цілях - це візники або фурмани.
Про це пише наукова співробітниця ДІКЗ «Стародавній Володимир» Орися Вознюк.
Візники поділялися на кілька типів: ломовики, фурмани та поштові перевізники.
Ломовики займалися виключно перевезенням великогабаритного вантажу, а саме: вивезення снігу, попелу, нечистот, доставкою продуктів в магазини, доставкою будівельних матеріалів та будь-яких інших важких предметів. Відповідно, для ломового візництва використовували коней ваговозів.
Фурмани – це «тодішні таксисти». Вони були, як приватними, так і державними. У 1867 році в Володимирі налічувалося 19 фурманів. Та основним їхнім місцем роботи, як видно із світлин є центральна площа міста. У 1917 році фурмани з фаєтонами запряженими кіньми чекали на своїх пасажирів на площі Франца Йосифа (нині площа Героїв).
Поштові перевізники також поділялися на декілька видів. Листи та посилки доставляли гужовим транспортом. У Володимирі поштове відомство доставляло кореспонденцію кіньми аж до побудови залізниці у 1908 році.
У 50-х роках ХІХ століття у Волинській губернії на поштових дорогах можна було часто побачити так звані пасажирські диліжанси. В основному їх використовували для перевезення пасажирів та поштової кореспонденції головними дорогами, зокрема від Житомира до Кременця та від Житомира до Рівного і Дубно, або ж далі на Луцьк – Ковель, чи Луцьк – Володимир.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кохання крізь віки: Галшка Гулевичівна та Христофор Потій
