Як рятували розбитий посуд і хто виготовляв амуніцію для коня пише наукова співробітниця ДІКЗ «Стародавній Володимир» Орися Вознюк.
Дротар - забута професія. Однак свого часу була дуже популярна. Дротареві давали скріпити тріснутий посуд - він його обплітав у так звану сітку. Такий посуд ще довго слугував на господарстві, адже виготовити новий було недешевим задоволенням. Також дротар виготовляв клітки для тварин і пастки для гризунів. На дротаря радо чекали, адже він ходив від села до села та переповідав новини, також через нього можна було передати вісточку рідним, які проживали в іншій місцині.
Фото з музею лемківської культури "Лемківське село", що у Монастириську
Шорник - ця професія з дивною та незнаною для пересічної людини назвою, стосується конярської справи. Шорами називали «закривачки» для очей коня, що закривали обзор коня по боках. Але подібного роду майстер займався виготовленням всієї амуніції: сідла, вуздечки, стремен. Кожна упряжка мала бути особливою. Перші шорники були ще за часів Русі, а зараз – це досить рідкісні спеціалісти, які обслуговують приватні іподроми.
У Володимирі на кінець ХІХ ст. було два шорники.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Професія бондаря або як робили бочки у Володимирі сто років тому
