Про це повідомляє Вголос.
Проте експерти переконані: сепаратизм для Росії — явище природне. І рано чи пізно ця імперія розколеться на частини. Навіть більше — взагалі зникне з мапи світу.
Наскільки ймовірним є занепад і розвал Росії, які регіони, і чим саме, є потенційно небезпечними для цієї країни, «Вголос» писав у директора Недержавного аналітичного центру Українські студії стратегічних досліджень Юрія Сиротюка та директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса.
Наскільки ймовірним є розкол Росії і які є передумови та чинники для цього?
Юрій Сиротюк: Росія — це імперія, яка тримається винятково на військовій могутності. А такі імперії завжди повинні воювати та збільшувати свій обсяг для того, аби вижити. Тому вона і вчиняє майже щороку чергову агресію. Бо це єдине, що втримує її цілісність. Взагалі Росія є дуже складною імперією, неприродною з точки зору національного складу. Бо населення Росії — дуже різнорідне, його формують різні етнічні групи, в т. ч. різні релігійні групи: християни, мусульмани, буддисти.
До цього часу вся ця конструкція трималася лише на примусі. А військова сила — на економічній могутності та визиску. І сьогодні, коли Росія перебуває під санкціями, бачимо, що її населення дуже радо вітає дії російського уряду щодо будь-якої військової агресії. Як це було з Україною, коли росіяни визнали нашу державу своїм ворогом. Адже російське населення не готове платити власну ціну. І щойно в Росії постало дрібне питання про підвищення пенсійного віку, то рейтинг Путіна різко обвалився до найнижчої межі. А на останніх місцевих виборах представники провладної партії «Єдіная Расія» лише завдяки фальсифікаціям змогли досягти певного успіху.
Тому сьогодні наростають відцентрові тенденції і наростатимуть далі залежно від того, наскільки знижуватиметься економічна могутність Росії. Чим більше ця країна буде затиснута лещатами санкцій, тим більше наростатиме внутрішнє невдоволення у країні, не вистачатиме коштів на поліційно-репресивний апарат, бо левова частка коштів у Росії спрямована на підтримку поліції. А сепаратизм у Росії є природнім.
Адже жодного природного бажання, наприклад, у чеченців чи в інших мешканців Кавказу жити у складі Російської держави немає і не було. Їх тримають виключно військовим примусом. У якутів також немає жодного бажання жити у складі Росії. Адже, володіючи величезними запасами алмазів, вони живуть надзвичайно бідно. Такої мотивації немає й у фіно-угорських народів. І так можна говорити про всю Росію. Татарстан давно б уже вирвався, але єдине, що їх стримує — вони не мають виходу до кордону, бо розташовані всередині країни. Зараз ця вся ситуація лише поглиблюється та загострюється. Тому очевидно, що вже у найближчій перспективі, а вона вимірюється «п’ятирічкою», Росію очікують дуже серйозні внутрішні зрушення.
«Захід не готовий сприйняти розкол Росії»
І, як не дивно, але тільки сприяння країн Заходу може врятувати єдність Росії. І це ще один феномен: Захід не готовий сприйняти розколу Росії, адже боїться розколу країни, яка володіє найбільшим у світі ядерним боєзапасом. Але цей процес є неминучим. Бо імперії рано чи пізно занепадають. Тим паче, такі, як Росія, які лише визискують.
Інше питання, що Росія здатна до будь-яких змін винятково у випадку військових поразок. Тому потрібні не лише серйозні внутрішньополітичні сплески, а й військова поразка для того, щоб підштовхнути Росію до вищезгаданого природного кроку. Бо поки існує Російська імперія на Євро-Азійському просторі, до того часу спокою і безпеки не матиме жоден її сусід.
Більше того, у випадку розколу Росії відразу «ввімкнеться» Китай. Бо величезні прикордонні зони Росії з Китаєм вже і так колонізовані останнім. І якщо раніше Китай не мав ні економічної, ні військової могутності, аби їх опанувати, то тепер він просто миттєво такою нагодою скористається.
Ігор Семиволос: Захоплюючи нові території, росіяни отримують народи, які виступають і виступали у процесі захоплення проти Росії. І завжди є шанс, що ці поневолені народи й надалі виступатимуть проти центральної московської влади. Але з іншого боку, вони почуваються в безпеці, коли територія країни розширюється.
«Аби наблизити розвал Росії, треба розколоти
її політичні еліти в центрі країни»
Єдиний спосіб наблизити розвал цієї країни — розколоти її політичні еліти в центрі країни. Адже Росія — централізована держава. Тобто створити ситуацію, щоби конкуренція різних політичних груп навколо Кремля за владу призвела до втрати керованості процесами. І саме це сприятиме тому, що Росія може опинитися на межі розвалу.
Які регіони зараз є потенційного небезпечними у цьому плані для Росії та чим саме?
Юрій Сиротюк: «Найбільш болючою «точкою» для Росії завжди був Кавказ»
Найбільш болючою «точкою» для Росії завжди був Кавказ, адже його населяють мусульмани, котрих захопили у дуже жорстокій і кривавій різанині. І вони про це пам’ятають. Тим більше, мусульманські країни дуже войовничі, тому саме цей регіон завжди був для Росії «гарячою точкою» № 1.
Ще один регіон — Татарстан, який населяють також мусульмани і яких захопила Росія — також постійно тяжіє до незалежності. Далекий Схід Росії, до прикладу, — це регіони, які з нею не пов’язані навіть залізничним сполученням. Вони взагалі вже живуть в азійському економічному просторі. У них більше спільного з Китаєм і країнами Сходу, ніж із Росією. Є і постійні прояви козацького сепаратизму на Кубані. Також варто згадати і бурятів-буддистів, котрі живуть у районі озера Байкал і займають територію розміром, як територія Франції. Вони жодним чином із Росією не пов’язані — ні ментально, ні культурно, ні навіть економічно, якщо не враховувати визиску. Та ж сама історія — з якутами, котрі мешкають на півночі країни. Навіть ком’яки, котрі проживають у районі навколо Москви, теж скористаються першою спробою розколу.
До слова, у Росії також існує такий вид сепаратизму, як регіональний, — уральський. Урал упродовж тривалого часу залишаючись промисловою платформою Росії, досі нічого не отримав: ні інфраструктури, ні медичного забезпечення. І люди, котрі там живуть, розуміють, що, годуючи Росію, нічого взамін так і не отримають.
«Росія — це країна, яка навіть не є батьківщиною росіян»
Ба більше, є ще одна величезна проблема: росіяни не мають своєї державності. Власне ті, хто називають себе «рускімі, расіянамі», не мають своєї державності. Бо на території Російської Федерації немає федерального округу, землі чи краю, де росіяни є владою. Тобто Росія — це країна, яка навіть не є батьківщиною росіян. І колись постане питання про те, що і росіяни не мають годувати Чечню, а мають жити у своїй природній країні, можна очікувати навіть російського сепаратизму.
Загалом прихованих осередків національно-визвольних рухів на території Росії — близько сотні. Адже вся складна структура тримається винятково на брехні. Причому їх усіх переконали, що вони «расіянє». Тому, якщо розпочнеться цей процес, прихований природний сепаратизм, притаманний усім нацменшинам на території Росії, то він нагадуватиме картковий будинок, який розвалиться на очах. І дуже швидко ця унітарна держава зникне з мапи світу. І це природний і неминучий процес. Адже жоден неросійський етнос не давав згоди на приєднання до Російської імперії.
Ігор Семиволос: Як не дивно, таким регіоном може стати, зокрема, Сибір. Там завжди спостерігалися автономістські тенденції та рухи, які зараз загнали “під асфальт”. Але все ж вони існують й у будь-який момент можуть знову проявитися. Що ж до кавказців, то вони здебільшого не демонструють готовності вийти зі складу Росії через те, що їхня політична еліта отримує гроші з центру.
Проте, якщо ми все ж говоримо про ймовірний розкол Росії, єдиним місцем, звідки він справді може розпочатися, є Москва. І це завдяки зіткненню інтересів різних політичних груп усередині російського політичного класу. Зараз Путін більш-менш контролює політичний клас, постійно здійснюючи «чистки». Це щось схоже на м’яку версію Сталіна. І політичний клас таким чином, крім дуже малої групи людей, наближених до російського президента, постійно перебуває у стані тривоги й очікуванні репресій.
Останнім часом, зокрема, почастішали арешти чи відставки. Це означає, що Путін намагається завдяки своєму репресивному апаратові втримувати ситуацію під контролем. І поки вистачатиме для цього коштів, навряд чи щось суттєво зміниться. Бо зараз немає альтернативи Путіну всередині політичного класу. Того, за ким пішла хоча б частина представників цього політичного класу. Це означає, що, як мінімум, треба почекати ще один політичний цикл — президентську каденцію. Аби всередині політичного класу визріли достатні протиріччя для того, щоб сформувати альтернативу і запропонувати її російському суспільству.
Тому у Росії продовжиться занепад. І багато-хто порівнює цю ситуацію з часами Брєжнєва. Проте Росія — не Радянський Союз, там протиріч уже накопичується чимало, хоча на сьогодні їх важко чітко ідентифікувати. Тому, сподіваюся, ми побачимо якусь адекватну альтернативну реакцію частини політичного класу. Щось на кшталт того, що відбувалося у Росії на початку ХХ століття, коли царат раптом перестав бути популярним і від нього відхрестилися практично всі.
Наскільки серйозним може виявитися конфлікт на Кавказі, адже бачимо, що Путін стягує до Інгушетії російські війська?
Юрій Сиротюк: Кавказ для Росії завжди був пороховою діжкою, яка може вибухнути будь-якої миті. Щойно Росія вгамувала Чечню, як заворушився Дагестан. Зараз неспокійно в Інгушетії. І це такий клубок нерозв’язаних проблем, який Росія може лише залити кров’ю та зецементувати танками. Проте аж ніяк не здатна вирішити. Бо що, наприклад, Росія зробила з Чечнею? Спершу втопила в крові, а тепер платить їй данину. Просто відкупляється щороку. І щойно цю данину Чечня перестане отримувати, тамтешня влада стане сепаратистською та буде виступати проти Росії.
Ігор Семиволос:
Північний Кавказ — проблемний регіон для Російської держави, зокрема, для Путіна. Оскільки його становлення як політика і лідера в Росії значним чином пов’язане з «миротворенням» Кавказу. Тому щодо цього регіону завжди здійснюватимуть будь-які превентивні заходи, аби не допустити ескалації. Бо росіяни зараз не готові розпалювати військові пристрасті понадміру. Швидше — вести діалог із місцевими елітами, хоч і ні про що.
А конфлікт в Інгушетії більше локальний і не створить суттєвих проблем для Росії. Хоча певні ризики таки є. Однак їх на Північному Кавказі і так вистачає. Всі ж розуміють, якою може бути можлива реакція у відповідь на спробу сепаратизму. Бо у Росії є ще достатньо ресурсів, аби завдати жорсткого удару. При цьому цей удар, ця жорстка реакція завжди передбачає «батіг і пряник». З одного боку, бачимо жорстоке ставлення до цих регіонів, а з іншого — їх засипають грошима, підкуповуючи місцеві еліти. Таким чином створюють ситуацію вдаваного контролю.
На скільки частин все ж може розколотися Росія? Як у політичному й економічному плані виглядатимуть ці території?
Юрій Сиротюк: Росія може розпастися на десятки частин. І неминуче після її розпаду розпочнуться певні процеси. Це, по-перше, різанина росіян у тих регіонах, де вони складають меншість, але завжди були визискувачами. Бо вони можуть потрапити під серйозний пресинг із боку місцевого населення. З іншого боку, Росія так зав’язувала міжнаціональні стосунки всередині країни, що створила зону напруги, тому можуть виникнути і міжнаціональні конфлікти на Кавказі та деінде.
«Розкол Росії не потребує навіть доведення»
Більше того, у розпаді Росії, який має бути контрольованим, важливу роль і відповідальність на себе має взяти Україна. Адже наша країна повинна зберегти від етнічних чисток тих українців, котрі компактно проживають на території Росії: у Сірому, Зеленому, Малиновому Клинах, на Кубані тощо. А також тих українців, котрих національні меншини сприймаю як «рускіх». Тому Українська держава вже зараз має працювати з громадянами Росії українського походження, аби вона зі свого боку нав’язувала контакти з місцевими елітами та пояснювала, що вони — не росіяни. Бо всі імперії рано чи пізно занепадають, тому розкол Росії навіть не потребує доведення.
