Тарас Столярчук належить до числа наймолодших народних обранців. Три роки тому обирався до Підгайцівської сільської та Луцької районної ради. У підсумку став депутатом Підгайцівської сільської ради. Про це – у розмові з Тарасом Станіславовичом.
– Тарасе, як з’явилося бажання стати депутатом, адже виборці могли підтримати, а могли проголосувати й проти вашої кандидатури?
– Свого часу я був директором Будинку культури, і кожен, хто працював на цій посаді, погодиться зі мною, що це – доволі відповідальна й нелегка справа. Окрім того, довелося опікуватися й сільським спортом, до якого я ніколи не залишався байдужим. До цих галузей не тільки в нас, а й у кожному селі – мабуть, найменше уваги, хоч вони чи не найбільше сприяють розвитку громади, об’єднуючи і молодь, і старших.
Але, щоб залучити хлопців і дівчат до занять фізичною культурою і спортом, у культурних гуртках тощо, потрібно не тільки зацікавити їх, а й створити відповідні умови. Обидві ці галузі для мене – в пріоритеті.
– І яким Ви уявляєте шлях до вирішення цих проблем?
– Насправді в нашому сільському бюджеті на такі цілі гроші є. Справа полягає тільки в одному, щоб їх чесно і правильно розподілити.
– Ви вже три роки є депутатом. Що вдалося здійснити із задуманого?
– Скажу відверто: задоволений своєю роботою лише частково. Звісно, що не все встиг зробити, що планував. Хотів повністю реконструювати сільський стадіон, облаштувати тут бігові доріжки, трибуни. Поставив собі за мету, аби тут з`явилося міні-футбольне поле зі штучним покриттям, вуличні тренажери тощо.
Хоча, якщо порівняти з минулими роками, вдалося зробити справді чимало. Зокрема добилися виділення в багатоквартирному будинку, що поруч зі стадіоном, 360 квадратних метрів підвального приміщення. Половину площі віддали під роздягальні, наразі міркуємо, як найкорисніше розпорядитися рештою.
Ще декілька років тому навіть і не могли подумати про такий варіант. Планували спорудити для роздягалень окреме приміщення, а цей варіант виявився взагалі оптимальним. Адже на спорудження такого приміщення потрібні були чималі додаткові кошти, а так вийшла значна економія для сільського бюджету. Але завдяки тому, що ми це питання порушили своєчасно, то й спрацювали справді з користю для нашої громади. Будівельники підвели сюди електроенергію, воду, а решту ми взяли під свою опіку, Коли ці приміщення стали нашими, значну фінансову допомогу нам надав підприємець Юрій Волошин, за що йому – окрема вдячність.
Залишається впорядкувати другу половину приміщення, де хочемо організувати заняття фітнес-клубу, з настільного тенісу тощо. Але для цього теж потрібні певні кошти, тож наразі вишуковуємо можливості для їх залучення.
Свого часу моє звернення підтримали депутати районної ради, виділивши 53 тисячі гривень на облаштування пластикових сидінь на сільському стадіоні. Для вболівальників нашої команди, повірте, це – справжнє диво, якщо порівняти з тим, що було.
– Знаю, що тобі належать й інші цікаві ідеї…
– Якщо чесно, дуже задоволений, що колеги-депутати підтримали пропозицію про відкриття Алеї Слави Небесної Сотні, де маємо увіковічити прізвища Героїв Небесної сотні та російсько-української війни. Аби люди могли прийти сюди й подумати над нашим сьогоденням і майбутнім. Це – пам’ятник усім нашим загиблим Героям. Серед них – і загиблому в Іловайському котлі моєму рідному брату, бійцю спецпідрозділу «Світязь» Мирославу Столярчуку.
– Але, мабуть, залишаються ще питання, які чекають вирішення…
– Спілкуючись із виборцями, приходжу до висновку, що нам треба правильно підходити до ремонту сільських вулиць, окремі з яких почали викладати бруківкою. Я – прихильник того, щоб робити якісне асфальтне покриття. Хай по частинках, ділянками обсягом роботи до 200 тисяч гривень, і щоб не брати участь у тендері, щось робиться. А чи не краще, зібрати кошти і повноцінно зробити нормально одну-дві вулиці. Думаю, що новообрана сільська рада вирішить цю проблему.
У скрутному становищі – наше житлово-комунальне підприємство. Свого часу я навіть зголосився його очолити. Але обставини склалися так, що не сталося так, як гадалося. Хоча, думаю, воно в нас рано чи пізно запрацює ефективно.
– У сільській раді минулого скликання ви знаходили однодумців і порозуміння. А які найближчі плани?
– Від середини літа я очолив Луцьку районну організацію ВО «Свобода», у якій первинний осередок села Підгайці – один із найпотужніших. Тому на цих виборах ми йтимемо перевіреною командою. Окрім мене, на здобуття депутатських мандатів у Підгайцівській ОТГ на виборах 23 грудня претендуватимуть:
2. Танечник Світлана Дмитрівна. Успішний приватний підприємець. Моя життєва дорога недовга, але вона мене вже навчила шанувати, розуміти і цінувати людей. За такими принципами я працювала і працюватиму надалі. Не шкодуватиму сил, знань і здоров’я, щоб виконати взяті на себе зобов’язання, постійно допомагати нам заради нашого спільного добробуту.
3. Трасковська Вікторія Олександрівна. Директор Садово-ягідного господарства сімейного типу ТМ «Трасковський» займається вирощуванням овочевих, зернових, бобових і ягідних культур з 2001 року.
4. Куренда Тетяна Петрівна. Народилася 5 квітня 1980 року в с. Підгайці. Навчалась у Волинському національному університеті імені Лесі Українки на факультеті правознавства, який у 2011 році закінчила з відзнакою. Працює на посаді юрисконсульта у Волинській обласній психіатричній лікарні № 1 м.Луцька.
5. Столярчук Любов Анатоліївна. Народилася 12 січня 1988 року, в м.Луцьку Волинської області. Громадянка України. Освіта вища. Косметолог.
6. Лесик Юрій Віталійович. Народився 22 серпня 1989 року в місті Луцьку Волинської області. Громадянин України. Освіта вища. З 2011 року по 2015 рік працював на посаді митного посередника у ТОВ «Тріада» та ТОВ «Альфа-Грант Ко». З 2016 року й по цей час працює логістом у ТОВ «Сваор».
7. Рарата Юрій Петрович. Народився 24 січня 1985 року у с. Крупа Луцького району Волинської області. Громадянин України. Освіта вища. Працював водієм із міжнародних перевезень у ПП Бабін. Наразі тимчасово не працює.
8. Колацький Богдан Олександрович. Народився 11 червня 1988 році у с. Струмівка Луцького р-ну Волинської області.. Освіта – загальна середня. У 2016 році розпочав приватну підприємницьку діяльність. На даний час обіймаю посаду директора ПП «Ресурсліфтсервіс». Є членом ради ГО «Фонд сприяння самоуправлінню житлового фонду». Діючий депутат Підгайцівської сільської ради. Знаю потреби сіл громади. Хочу працювати та розвивати одну з наймогутніших громад.
9. Заєць Борис Васильович. Народився 15 травня 1965 року в с. Великий Обзир Камінь-Каширського району Волинської області. Громадянин України. Активний учасник Помаранчевої революції та Революції гідності.
10. Романюк Микола Миколайович. Народився 2 травня 1986 року в селі Лище Луцького району Волинської області. Працює у ТзОВ «Охоронна агенція «Арабат».
Наша команда – це надійна опора громади!
Наше основне завдання – сильна й потужна громада!
