До повномасштабного вторгнення лучанин Едуард Денисюк не мав жодного стосунку до військової служби. Чоловік працював будівельником і разом із дружиною Діаною виховував сина Артура.
Про це пишуть на сторінці 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ, - інформує ВолиньUA.
Проте вже в перші дні «великої війни» Едуард добровольцем став до лав 100 бригади:
– Захищати свою країну – обов’язок кожного. Зокрема, це і мій обов’язок, – розважливо міркує боєць, – І нині, прослуживши уже майже чотири роки, я не шкодую, що тоді ухвалив саме таке рішення – бо воно було правильним.
Із самісінького початку служби Едік (саме так називають нашого героя побратими) потрапив в інженерно-саперний підрозділ на посаду сапера:
– До того міну я бачив лише на картинці. Тож саперну справу освоював буквально з азів, – розповідає чоловік, – І нічого – впорався, успішно виконував бойові завдання. Тож усім «не народженим для війни» можу впевнено сказати: воїном може стати кожен – треба лише захотіти і докласти певних зусиль.
Не так давно Едуарда призначили на нову посаду: тепер він водій-хімік у взводі радіаційного, хімічного, біологічного захисту 100 омбр. Нині боєць опановує нові посадові обов’язки – і продовжує з оптимізмом дивитися на перпективи України у цій війні:
– Тільки вперед – і тільки Перемога! А потім уже й додому можна буде повертатися – до дружини, до сина. Бо сім’я – це моє найбільше захоплення у житті.
