На написання цього треку мене надихнули дитячі очі, які я бачила під час відвідування волонтерських центрів. Дуже часто ми, дорослі люди, пускаємо у своє серце гнів, лють, образи, ненависть. Якщо поруч із дитиною знаходяться дорослі, постійно сповнені люті, то дитячі очі починають транслювати розпач і нерозуміння того, як діяти.
Мені було страшно це бачити, і я б дуже хотіла, щоб люди вчилися прощати навіть тоді, коли неймовірно боляче. Прощати самих себе, близьких людей або несправедливість цього всесвіту. Бо ми є прикладом для наших дітей, а в ситуації з прощенням саме діти є прикладом для нас усіх. Діти вміють пробачати, тому що їхні серця сповненні любові. А коли серце сповнене любові, то стає легше боротися і жити заради світлого майбутнього.
