Знаєш, ти знову мене покохаєш,
Як тоді, коли ми жили і не рахували дні,
Зараз нам всім точно не до жартів,
Під звуки арти коло хати
Нас буде довго колихати,
І ніби це не час любити і співати,
І спокій не дарує чай із м'яти,
Та гори аркушів зім'ятих,
Пісень непочутих, відео незнятих.
В той час коли у них кивали п'яти,
А ми продовжуєм стояти.
