26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний вибух, що спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу.
Внаслідок вибуху виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку. Майже відразу на місце аварії приїхали пожежники. Вогонь гасили до 5-ї ранку. Однак в середині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла.
Після вибуху і пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не тільки території сучасної України, Білорусі та Росії, а й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки.
Спочатку Москва і керівництво УРСР приховували факт аварії і наслідки екологічної катастрофи. Тільки 28 квітня в СРСР з’явилося перше офіційне повідомлення про аварію. У перші дні після аварії було евакуйовано населення 10-кілометрової зони, в подальшому зону евакуації розширили до 30 кілометрів.
Для запобігання поширенню радіації наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним «саркофагом». За оцінками фахівців, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії, а також значна кількість радіоактивних речовин, які складаються із залишків зруйнованого реактора. З міркувань безпеки 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС було припинено. У той же час об’єкт «Укриття», зведений 1986 року, поступово руйнувався.
Україна звернулася до міжнародного співтовариства щодо проведення конкурсу проектів по перетворенню об'єкта «Укриття». У 2004 році був проведений тендер на проектування і будівництво нового конфайнмента. Його будівництво почалося у 2012 році, а завершили у листопаді 2016 року
Установка укриття дозволила перейти до робіт з демонтажу конструкцій, вилучення і подальшої утилізації паливовмісних і радіоактивних матеріалів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповіли про кількість чорнобильців у Луцьку
