Зеленський і справді є політиком року. Одного. 2019-го.
Такий собі халіф на час. Такий собі спалахуйчик. Як швидко спалахує – так швидко і згасає. Титул «політик року» обмежив би, власне, роком, що минає. Відбувся різкий спалах надзірки, і закінчиться це туманним шлейфом із піску та пилу. Кульмінація політика-Зеленського вже позаду.
Попереду – неминуче згасання, і це найнебезпечніша фаза для історії України. Гаснуча зірка захоче сховатися за інституцією, за посадою; захоче чіплятися за інструментарій повноважень; захоче бронзовіти, аби додати собі зайвої ваги. «Антистемний» президентик уже не жартома, а всерйоз захоче стати обважнілим, солідним президентом, гарантом системи.
Наступний рік – рік цементування інституту президента, рік узурпації. Гра в президенти вже не вражає, тож тепер зі сцени є один вихід, і він чорний. Маркетинговий підхід до себе як до товару на ринку очікувань вичерпав себе. Майонез скис. Продавати вже нічого. Позолота віртуального образу опадає додолу. Халіф на час відбувся сповна, і наступає новий етап – оречевлення образу.
Кожен образ, якщо він переконливий, зроджується з природньої основи. Не терпиться дізнатися, яка ж вона в нашого президента. Що ховається за намаганнями подобатися своєму плінтусному електорату? Чи є там стратегічний інтелект – а чи просто ми маємо справу зі спринтером на коротку дистанцію?
2020 рік – рубіконний для халіфа на час. Усі факапи множитимуться на 100. Усі здобутки ділитимуться на 1000. Історія «політика-одноденки» зазвичай закінчується однаково: висота взльоту дорівнює глибині приземлення. Виборці Зеленського (вони же — електоральні каліки) свято вважають, що заслуга президента Зеленського полягає в десакралізації посади президента та й загалом політики як ремесла. Нехай не тішаться. Тому що їхній халіф на час відчинив скриньку Пандорри.
Наступне розчарування — це не він персонально і не його фейкова партія. Наступний об’єкт розчарування — це країна як цінність. Усе йде до того, що після декумиризації Зеленського суспільство поставить хрест на шансах, на оновленні, на ідеї модерної країни. Халіф на час потакає шлунковим цінностям, орієнтується на шум холодильників, обслуговує рускомірний пофігізм. Він відчиняє двері в порожнечу, де суспільство в своїй арифметичній більшості повністю відсутнє, воно свідомо саботує державотворення, воно є замовником на знецінення країни як такої. Поза тим, згасання Зеленського означатиме згасання ідеї позасистемних, альтернативних діячів.
Ось чому вважаю Зеленського не руйнатором, а гарантом системи. Він її укріплює через жартівливу загрозу, нарощує їй імунітет. Не певен, що президент добуде до кінця каденції, тому всьому небайдужому проукраїнському сегменту суспільства треба вже тепер думати про заміну.
Таку думку український журналіст Оста Дроздов висловив у своєму блозі на сайті https://from-ua.com
