Коли йдеш вулицею Брестською, - стежки ведуть до чудових хат-мазанок із блакитними вікнами та дверима, які бувають тільки на Поліссі. Мимоволі пригадуєш Лесину "Лісову пісню", на яку безсмертну поетесу надихнула неповторна волинська природа.
Такий же будинок зустрічає нас серед мальовничої природи та сусідніх хат-пусток - там, де ще досі панує український дух та гармонія відомого українського письменника Василя Гея. Саме тут він народився та написав свої перші рядки, звідси бере початок його творчість.
Читайте також: Як виглядав перший аеродром у Луцьку (ФОТО)
Окрасою садиби є невеличкий побілений будинок, із фіранками на вікнах, уміло пофарбованими рамами, які прикрашені різьбою.
Особлива атмосфера, коли ти знаєш, що господарем цього двору був сам письменник. Зажди допомагав своїй сестрі, яка жила тут до кінця своїх днів, був турботливим братом і чуйною людиною, часто навідувався до рідного села, та завжди його хвилювала доля України.
Любив Василь Гей завітати в гості до сусідів, зі смаколиками з міста. Про це нам розповіла 90-річна бабуся Меланія, яка добре знала письменника та його родину. З її слів, нелегкою була доля Василя Степановича, його дядька Тиміша вивезли до Сибіру в час окупації німців - і звідти він уже не повернувся.
Мабуть, ця обставина надихнула митця та його побратимів облаштувати біля обійстя пам’ятний знак тим, хто поїхав за кордон і не повернувся. Час від часу мешканці збираються на цьому місці, священик править панахиду, і всі згадують односельчан, які залишилися на чужині.
І, здається, нещодавно працьовиті руки поета майстрували новий паркан, наводили порядок у дворі, дбали про невеличке господарство.
А зараз – пустка, але вона завжди буде сповнена тих перших рядків про рідне село, природу, Батьківщину та людей, котрі тут живуть. Адже ці, уже зарослі, стежки завжди пам’ятатимуть мудре слово поета.
Відрадно, що невдовзі з ініціативи депутата Любомльської районної ради із фракції ВО «Свобода» Віктора Саця в селі Заболоття, на стінах місцевої школи, планують встановити меморіальну дошку видатному волинському письменнику Василю Гею, а в його честь перейменувати центральну вулицю Брестську.
Сподіваємося, ці достойні ініціативи вдасться втілити в життя, а правдиве слово нашого славного земляка, гідного продовжувача Лесиної справи, ще не раз промовлятиме до нас правдивими скарбами справжньої любові до своєї рідної землі, родини, Батьківщини.
Радимо читачам: Поляк, кішка Гандзя та медові луки – чим живе волинське село Заболоття
Радимо читачам: Еверимія, Февронія, Мокій: як у Луцьку 130 років тому дітей називали
