«Ви пам’ятаєте, що з мовного питання почався Донбас? Навіщо зараз у нашій країні, яку ми хочемо об’єднати, підіймаємо за цим столом, за яким образно нічого їсти, люди від’їжджають в інші країни, в нас іде війна, люди сидять в окопах з різними мовами, навіщо ми підіймаємо це питання?» - це слова президента Зеленського на прес-конференції 10 жовтня.
Є в цьому наборі висловів національні моменти і не дуже. Але найбільше мене схвилювала саме початкова фраза, суть якої полягає в тому, що війна, наче б то, почалася з мовного питання. Не з вторгнення РФ з подальшою окупацією Криму. Не з диверсій Гіркіна та інших головорізів. Не з «русскай вєсни», не з розпоротих животів українців та захоплення російськими гастролерами українських адміністративних будівель… В тому числі, під формальним приводом мовних утисків.
Я відразу заперечую можливі закиди про виривання фрази з контексту. Мовне питання, як причина війни, це уже цілком самостійний пропагандистський штамп, який росіяни продовжують розвивати, і який, на жаль, глибоко засів у головах багатьох громадян України, схильних споживати російський агітпроп.
Та одна справа, коли це говорить людина, яку ніхто не вчив, як фільтрувати інформацію на предмет хуцпи, фейків та іншого сміття, чи ідейний сепаратист, який ненавидить країну, в якій проживає. А інша справа, коли так говорить президент України. Повторює російські пропагандистські штампи, які як раз і направлені на те, щоб нас розколоти.
Як сприймати це висловлювання?
Як загравання з проросійськими виборцями, частина яких теж голосувала за Зе? Чи як раз із тими, які незалежно від позиції відносно Росії, схильні сприймати світогляд російського телебачення?
Як недалекість і некомпетентність самого президента і його оточення? Схильність сприймати російську пропаганду?
Чи як стійку світоглядну позицію, яка не виключає попередніх двох варіантів?
Я схиляюся саме до третього варіанту. І гадаю так само думає оточення. В липні цього року Андрій Богдан – одіозний глава Офісу президента – теж відзначився заявою з мовного питання, яка була доволі красномовною.
«Давайте всіх змусимо розмовляти українською? Тоді зупинимося на тому, що Україна – це в нас буде Тернопільська, Львівська і Івано-Франківська область».
Про це я теж тут писав: https://site.ua/oleksandr.solonko/21023-nehay-govoryat/
Складається враження, що в нової влади якийсь пунктик на тему примушування когось до чогось. Примушування, яке відсутнє як таке. Це багато чого говорить про людей, які зараз можуть добиватися від суспільства того, чого без такого рівня підтримки можна добитися лише силою. І виникає питання: що буде коли такої підтримки вже не буде, а апетит до влади тільки зросте?є
А ще питання чи не полюбляють деякі представники влади дивитися російські канали з усіма їхніми кісільовими, скабєєвими та соловйовими?
Отож, якщо це справді певний світогляд і президент вірить в те, що війна почалася через мовне питання, а не через вторгнення із-зовні в момент слабкості держави, у нас всіх великі проблеми. Тому що цей світогляд обмежений і з цим треба щось робити.
Говорячи про недопущення розколювання суспільства, влада сама його розколює, підкидаючи дров у російський котел ідеологічної війни. Ця справа може завершитися плачевно абсолютно для всіх. Тому не варто допускати таких факапів і усвідомити правильні відповіді на питання, то з чого ж насправді почався Донбас?
Олександр Солонько
