У селі Ветли відкрили меморіал загиблим землякам, які віддали своє життя за свободу та незалежність України.
Це місце стало символом мужності та самовідданості, точкою скорботи для рідних і водночас простором вдячності для всієї громади, яка зберігатиме пам’ять про своїх синів.
Журналістка зібрала для Район.Любешів історії шести захисників, які боронили Україну на найгарячіших напрямках фронту.
Іван Русланович Качула (05 жовтня 1998 – 29 вересня 2025). Капітан 100-ї окремої механізованої бригади.
Народився у селі Ветли, навчався у місцевому ліцеї, а згодом в Ужгородському університеті, де пройшов військову кафедру й отримав офіцерське звання. З 2022 року служив у лавах ЗСУ, пройшов численні бойові операції на Донеччині, неодноразово рятував поранених побратимів під обстрілами. За мужність і відданість нагороджений медалями та відзнаками бригади.
В особистому житті Іван був близьким із сім’єю, любив спорт і читання, активно допомагав односельцям. Загинув 29 вересня 2025 року на Донеччині.
Андрій Павлович Мартинюк (30 квітня 1986 – 28 січня 2024). Прикордонник ДПСУ.
Служив понад 15 років, охороняв українсько-білоруський кордон, брав участь в АТО. Після початку повномасштабної війни воював на Донеччині, брав участь у розвідках і прикритті важливих позицій. За службу відзначений державними нагородами та подяками прикордонного відомства.
Андрій був сімейною людиною: дружина та донька – його найбільший скарб, а серед колег був прикладом відповідальності та доброти. Загинув 28 січня 2024 року поблизу Авдіївки.
Сергій Степанович Дишко (28 січня 1999 – 8 травня 2022). Старший сержант 1-го прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ.
Після навчання в технічному коледжі служив у Волинському та Донецькому прикордонних загонах, де проходив навчання з тактики та вогневої підготовки. Брав участь у численних бойових завданнях на Маріупольському напрямку, виявляючи мужність і відданість.
Сергій любив спорт і риболовлю, був дружнім і відданим друзям. Загинув 8 травня 2022 року на «Азовсталі». Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Олександр Федорович Таранович (1987 – 9 серпня 2023). Солдат ЗСУ.
Навчався в Любешівському коледжі, проходив строкову службу у 80-му аеромобільному полку. З початком війни брав активну участь у місцевій самообороні, а 2022 року офіційно вступив до ЗСУ. Служив у 116-й окремій механізованій бригаді, пройшов перепідготовку сержантського складу у Великій Британії. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, проявляв ініціативу та рятував побратимів під обстрілами.
В особистому житті Олександр був сім’янином, люблячим чоловіком і батьком трьох синів. Загинув 9 серпня 2023 року поблизу села Роботине.
Віталій Семенович Дишко (1974 – 14 березня 2023). Доброволець.
З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України, брав участь у численних бойових операціях, отримав поранення та контузію. Після операції продовжував допомагати військовим і громаді.
Віталій відомий серед односельців як людина великої душі, щедрий на поради та підтримку. Помер 14 березня 2023 року, у День українського добровольця.
Петро Петрович Кирилюк (1978 – 21 серпня 2025). Солдат ЗСУ.
Довгий час вважався зниклим безвісти, загинув 21 серпня 2025 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Брав участь у численних операціях з оборони та розвідки, виявляв відвагу та відповідальність.
Петро був турботливим батьком п’яти дітей і другом для всіх, хто його знав. Життя та подвиг Героя залишаться в пам’яті громади назавжди.
Меморіал у Ветлах – символ шани й вдячності Героям. Кожне ім’я на ньому нагадує про мужність, відданість і жертовність. Вони віддали найдорожче за свободу України, і пам’ять про них житиме в серцях рідних, друзів та всієї громади.
